Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Понеже убо мнози начаша чинити повесть о извествованных в нас вещех,

якоже предаша нам, иже исперва самовидцы и слуги бывшии словесе:

изволися и мне последовавшу выше вся испытно, поряду писати тебе, державный феофиле,

да разумееши, о нихже научился еси словесех утверждение.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Бысть во дни ирода царя иудейска, иерей некий, именем захариа, от дневныя чреды авиани: и жена его от дщерей аароновех, и имя ей елисаветь.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Беста же праведна оба пред Богом, ходяща во всех заповедех и оправданиих Господних безпорочна.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

И не бе има чада, понеже елисаветь бе неплоды, и оба заматоревша во днех своих беста.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

Бысть же служащу ему в чину чреды своея пред Богом,

по обычаю священничества ключися ему покадити вшедшу в церковь Господню:

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

и все множество людий бе молитву дея вне, в год фимиама:

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

явися же ему ангел Господень, стоя о десную олтаря кадилнаго:

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

и смутися захариа видев, и страх нападе нань.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Рече же к нему ангел: не бойся, захарие: зане услышана бысть молитва твоя, и жена твоя елисаветь родит сына тебе, и наречеши имя ему иоанн:

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

и будет тебе радость и веселие, и мнози о рождестве его возрадуются:

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

будет бо велий пред Господем: и вина и сикера не имать пити, и Духа святаго исполнится еще из чрева матере своея:

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

и многих от сынов израилевых обратит ко Господу Богу их:

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

и той предидет пред ним духом и силою илииною, обратити сердца отцем на чада, и противныя в мудрости праведных, уготовати Господеви люди совершены.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

И рече захариа ко ангелу: по чесому разумею сие? аз бо есмь стар, и жена моя заматоревши во днех своих.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

И отвещав ангел рече ему: аз есмь гавриил предстояй пред Богом, и послан есмь глаголати к тебе и благовестити тебе сия:

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

и се, будеши молчя и не могий проглаголати, до негоже дне будут сия: зане не веровал еси словесем моим, яже сбудутся во время свое.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

И беша людие ждуще захарию: и чудяхуся коснящу ему в церкви.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Изшед же не можаше глаголати к ним: и разумеша, яко видение виде в церкви: и той бе помавая им, и пребываше нем.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

И бысть яко исполнишася дние службы его, иде в дом свой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

По сих же днех зачат елисаветь жена его, и таяшеся месяц пять, глаголющи:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

яко тако мне сотвори Господь во дни, в няже призре отяти поношение мое в человецех.

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

В месяц же шестый послан бысть ангел гавриил от Бога во град галилейский, емуже имя назарет,

к Деве обрученней мужеви, емуже имя иосиф, от дому давидова: и имя Деве Мариамь.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

И вшед к ней ангел рече: радуйся, благодатная: Господь с тобою: благословена ты в женах.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Она же видевши смутися о словеси его и помышляше, каково будет целование сие.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

И рече ангел ей: не бойся, Мариамь: обрела бо еси благодать у Бога.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

И се зачнеши во чреве, и родиши сына, и наречеши имя ему Иисус:

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

сей будет велий, и Сын вышняго наречется: и даст ему Господь Бог престол давида отца его:

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

и воцарится в дому иаковли во веки, и Царствию его не будет конца.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Рече же Мариамь ко ангелу: како будет сие, идеже мужа не знаю?

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

И отвещав ангел рече ей: Дух святый найдет на тя, и сила вышняго осенит тя: темже и раждаемое свято наречется Сын Божий:

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

и се, елисаветь южика твоя, и та зачат сына в старости своей: и сей месяц шестый есть ей нарицаемей неплоды:

Немає нічого неможливого для Бога”».

яко не изнеможет у Бога всяк глагол.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Рече же Мариамь: се, раба Господня: буди мне по глаголу твоему. И отиде от нея ангел.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Воставши же Мариамь во дни тыя, иде в горняя со тщанием, во град иудов:

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

и вниде в дом захариин и целова елисаветь.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

И бысть яко услыша елисаветь целование Мариино, взыграся младенец во чреве ея: и исполнися Духа свята елисаветь,

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

и возопи гласом велиим, и рече: благословена ты в женах, и благословен плод чрева твоего:

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

и откуду мне сие, да приидет Мати Господа моего ко мне?

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

се бо, яко бысть глас целования твоего во ушию моею, взыграся младенец радощами во чреве моем:

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

и блаженна веровавшая, яко будет совершение глаголанным ей от Господа.

І мовила Марія:

И рече Мариамь: величит душа моя Господа,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

и возрадовася дух мой о Бозе спасе моем:

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

яко призре на смирение рабы своея: се бо, отныне ублажат мя вси роди:

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

яко сотвори мне величие сильный, и свято имя его:

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

и милость его в роды родов боящымся его:

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

сотвори державу мышцею своею: расточи гордыя мыслию сердца их?

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

низложи сильныя со престол, и вознесе смиренныя:

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

алчущыя исполни благ и богатящыяся отпусти тщы:

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

восприят израиля отрока своего, помянути милости,

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

якоже глагола ко отцем нашым, аврааму и семени его до века.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Пребысть же Мариамь с нею яко три месяцы и возвратися в дом свой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Елисавети же исполнися время родити ей, и роди сына.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

И слышаша окрест живущии и ужики ея, яко возвеличил есть Господь милость свою с нею: и радовахуся с нею.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

И бысть во осмый день, приидоша обрезати отроча, и нарицаху е именем отца его, захарию.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

И отвещавши мати его рече: ни, но да наречется иоанн.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

И реша к ней, яко никтоже есть в родстве твоем, иже нарицается именем тем.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

И помаваху отцу его, еже како бы хотел нарещи е.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И испрошь дщицу, написа, глаголя: иоанн будет имя ему. И чудяхуся вси.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Отверзошася же уста его абие и язык его, и глаголаше благословя Бога.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

И бысть на всех страх живущих окрест их: и во всей стране иудейстей поведаеми бяху вси глаголи сии.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

И положиша вси слышавшии в сердцы своем, глаголюще: что убо отроча сие будет? И рука Господня бе с ним.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

И захариа отец его исполнися Духа свята, и пророчествова, глаголя:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

благословен Господь Бог израилев, яко посети и сотвори избавление людем своим:

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

и воздвиже рог спасения нам, в дому давида отрока своего:

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

якоже глагола усты святых сущих от века пророк его,

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

спасение от враг наших и из руки всех ненавидящих нас:

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

сотворити милость со отцы нашими и помянути завет святый свой,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

клятву, еюже клятся ко аврааму отцу нашему, дати нам,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

без страха, из руки враг наших избавльшымся,

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

служити ему преподобием и правдою пред ним вся дни живота нашего.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

И ты, отроча, пророк вышняго наречешися: предидеши бо пред лицем Господним, уготовати пути его,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

дати разум спасения людем его, во оставление грех их,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

милосердия ради милости Бога нашего, в нихже посетил есть нас восток свыше,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

просветити во тме и сени смертней седящыя, направити ноги нашя на путь мирен.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Отроча же растяше и крепляшеся духом: и бе в пустынех до дне явления своего ко израилю.

« 16 глава 2 глава »