1 Івана 1 глава

Перше соборне послання св. апостола Івана
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

Про те, що було споконвіку, про що ми самі чули, свідками чого ми були, що бачили на власні очі й чого торкалися власними руками, про Слово [1] Життя ми свідчимо.

Еже бе исперва, еже слышахом, еже видехом очима нашима, еже узрехом, и руки нашя осязаша, о словеси животнем:

Той, Хто є Життям з’явився нам і ми бачили Його й зараз свідчимо про Нього. Тепер ми сповіщаємо про Вічне Життя, яке було з Отцем, і було явлене нам.

и живот явися, и видехом, и свидетелствуем, и возвещаем вам живот вечный, иже бе у Отца и явися нам:

Ми бачили й чули Його і тепер сповіщаємо про Нього і вам, щоб ви також мали спільність [2] із нами. А наша спільність — з Отцем і Його Сином Ісусом Христом.

еже видехом и слышахом, поведаем вам, да и вы общение имате с нами: общение же наше со Отцем и с Сыном его Иисусом Христом.

Отож і пишемо ми про це, щоб радість наша [3] була повною!

И сия пишем вам, да радость ваша будет исполнена.

Ось Послання, яке ми почули від Ісуса Христа і сповіщаємо вам: «Бог є Світло, і темряви в Ньому немає зовсім».

И сие есть обетование, еже слышахом от него и поведаем вам, яко Бог свет есть, и тмы в нем несть ни единыя.

Якщо ж ми говоримо, що прилучилися до Бога, але й продовжуємо жити в темряві гріха, то обманюємо самі себе й не наслідуємо істини.

Аще речем, яко общение имамы с ним, и во тме ходим, лжем и не творим истины:

Але якщо ми живемо в Світлі та праведності, як і Він живе у Світлі, то маємо спільність одне з одним, а кров Ісуса, Сина Божого, очищає нас від усіх гріхів.

аще же во свете ходим, якоже сам той есть во свете, общение имамы друг ко другу, и кровь Иисуса Христа Сына его очищает нас от всякаго греха.

Якщо ж ми стверджуємо, що не маємо гріха, то обдурюємо самі себе. Це означає, що немає в нас правди.

Аще речем, яко греха не имамы, себе прельщаем, и истины несть в нас.

Якщо ж ми визнаємо свої гріхи, то Всевишній, справедливий і праведний, прощає їх і очищає нас від усієї неправедності.

Аще исповедаем грехи нашя, верен есть и праведен да оставит нам грехи нашя и очестит нас от всякия неправды.

Якщо ж ми кажемо, що ми не чинили гріха, то робимо з Нього брехуна, і Послання Його — не в наших серцях.[4]

Аще речем, яко не согрешихом, лжа творим его, и слово его несть в нас.

« 3 глава 2 глава »