Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

павел, раб Иисус Христов, зван апостол, избран в блговестие Божие,

еже прежде обеща пророки своими в писаниих святых,

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

о Сыне своем, бывшем от семене давидова по Плоти,

нареченнем Сыне Божии в силе, по духу святыни, из воскресения от мертвых, Иисуса Христа Господа нашего,

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

имже прияхом благодать и апостольство в послушание веры во всех языцех, о имени его.

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

в нихже есте и вы, звани Иисусу Христу.

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

всем сущым в риме возлюбленным Богу, званным святым. благодать вам и мир от Бога Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Первое убо благодарю Бога моего Иисусом Христом о всех вас, яко вера ваша возвещается во всем мире.

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

свидетель бо ми есть Бог, емуже служу духом моим во благовествовании Сына его, яко безпрестани память о вас творю,

всегда в молитвах моих моляся, аще убо когда поспешен буду волею Божиею приити к вам.

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

желаю бо видети вас, да некое подам вам дарование духовное, ко утверждению вашему.

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

сие же есть, соутешитися в вас верою общею, вашею же и моею.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Не хощу же не ведети вам, братие, яко множицею восхотех приити к вам, и возбранен бых доселе, да некии плод имею и в вас, якоже и в прочих языцех.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Еллином же и варвавом, мудрым же и неразумным должен есмь.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

тако есть, еже по моему усердию и вам сущым в риме благовестити.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

Не стыжуся бо благовествованием Христовым: сила бо Божия есть во спасение всякому верующему, иудеови же прежде и еллину.

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

Правда бо Божия в нем является от веры в веру, якоже есть писано. праведныи же от веры жив будет.

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

Открывается бо гнев Божии с небесе на всякое нечестие и неправду человеков, содержащих истину в неправде.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

зане разумное Божие яве есть в них, Бог бо явил есть им:

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

невидимая бо его, от создания мира твореньми помышляема, видима суть, и присносущная сила его и Божество, во еже быти им безответным.

Занеже разумевше Бога, не яко Бога прославиша или благодариша, но осуетишася помышлении своими, и омрачися неразумное их сердце.

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

глаголющеся быти мудри, объюродеша,

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

и измениша славу нетленнаго Бога в подобие образа тленна человека и птиц и четвероног и гад.

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

темже и предаде их Бог в похотех сердец их в нечистоту, во еже сквернитися телесем их в себе самех.

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

иже премениша истину Божию во лжу, и почтоша и послужиша твари паче творца, иже есть благословен во веки, аминь.

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

Сего ради предаде их Бог в страсти безчестия. и жены бо их измениша естественную подобу в презестественную.

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

такожде и мужи, оставльше естественную подобу женска пола, разжегошася похотию своею друг на друга, мужи на мужех студ содевающе, и возмездие, еже подобаше прелести их, в себе восприемлюще.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

И якоже не искусиша имети Бога в разуме, (сего ради) предаде их Бог в неискусен ум, творити неподобная,

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

исполненых всякия неправды, блужения, лукавства, лихоимания, злобы. исполненых зависти, убииства, рвения, льсти, злонравия.

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

шепотники, клеветники, богомерзки, досадители, величавы, горды, обретатели злых, родителем непокоривы,

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

неразумны, непримирителны, нелюбовны, неклятвохранительны, немилостивны.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

Нецыи же и оправдание Божие разумевше, яко таковая творящии достойни смерти суть, не точию сами творят, но и соизволяют творящым.

« 1 глава 2 глава »