Тита 1 глава

Послання св. апостола Павла до Тита
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

Вітання від Павла, слуги Божого й апостола Ісуса Христа. Мене було послано поширювати віру Богом обраних людей і сприяти повному пізнанню істини, що пов’язана з відданим служінням Богові,

павел, раб Божий, апостол же Иисус Христов, по вере избранных Божиих и разуму истины, яже по блгочистию,

і таким чином дати обраним Богом людям надію на вічне життя. Бог, Який не обманює, пообіцяв вічне життя ще до початку часів.

о уповании жизни вечныя, юже обетова неложный Бог прежде лет вечных,

У належний час Він відкрив Слово Своє в проповіді, дорученій мені наказом Бога, нашого Спасителя.

яви же во времена своя слово свое проповеданием, еже мне поручено бысть по повелению спасителя нашего Бога:

Пишу я до Тита, мого істинного сина у нашій спільній вірі. Благодать і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Спасителя нашого.

титу, присному чаду по общей вере: благодать, милость, мир от Бога оца и Господа Иисуса Христа спаса нашего.

Я залишив тебе на Криті ось для чого: щоб ти довів до пуття незакінчене і настановив старійшин у всіх містах, як я тобі наказував.

Сего ради оставих тя в крите, да недокончанная исправиши и устроиши по всем градом пресвитеры, якоже тебе аз повелех:

Треба поставити людей цілком бездоганних, які мають лиш одну жінку [1] і діти яких також повинні вірити,[2] і не повинні бути звинуваченими в розпусті й непокорі.

аще кто есть непорочен, единыя жены муж, чада имый верна, не во укорении блуда, или непокорива.

Старійшина, [3] як той, кому довірена Божа робота, мусить бути бездоганним, незухвалим, врівноваженим, не повинен бути п’яницею, запальним або корисливим.

Подобает бо епископу без порока быти, якоже Божию строителю: не себе угождающу, (не дерзу, не напрасливу,) не гневливу, не пиянице, не биице, не скверностяжательну,

Він повинен бути гостинним, розсудливим, має любити все добре, жити праведно, бути побожним, мусить володіти собою.

но страннолюбиву, благолюбцу, целомудренну, праведну, преподобну, воздержателну,

Він має твердо дотримуватися правдивого Послання, якого його навчали, щоб заохочувати людей істинним [4] Словом Божим і спростовувати хибні вчення.

держащемуся вернаго словесе по учению, да силен будет и утешати во здравем учении, и противящыяся обличати.

Це дуже важливо, оскільки є багато заколотників, які верзуть нісенітниці і вводять в оману інших. Я кажу особливо про віруючих-юдеїв.[5]

Суть бо мнози непокориви, суесловцы и умом прельщени, наипаче же сущии от обрезания,

Їх необхідно змусити замовкнути. Вони руйнують цілі сім’ї, навчаючи того, чого не повинні навчати. І роблять це для того, щоб домогтися вигоди нечесним шляхом!

ихже подобает уста заграждати: иже вся домы развращают, учаще яже не подобает, сквернаго ради прибытка.

Один із їхніх пророків сказав: «Критяни — завжди брехуни, злі й ледачі ненажери».

Рече же некто от них, свой им пророк: критяне присно лживи, злии зверие, утробы праздныя.

Це правда. Отже, завжди суворо докоряйте їм, щоб вони стали здоровими в своїй вірі,

Свидетельство сие истинно есть. еяже ради вины обличай их нещадно, да здрави будут в вере,

і більше не звертали уваги на юдейські міфи чи на заповіді тих, хто відвернувся від істини.

не внимающе иудейским баснем, ни заповедем человек отвращающихся от истины.

Для чистих усе чисте, а для заплямованих гріхом і невіруючих немає нічого чистого. Їхній розум і сумління опоганені.

Вся убо чиста чистым: оскверненым же и неверным ничтоже чисто, но осквернися их и ум и совесть.

Вони твердять, що знають Бога, та вчинками своїми зрікаються Його. Вони гидкі й непокірливі, й довели, що неспроможні ні на які добрі діла.

Бога исповедуют ведети, а делы отмещутся его, мерзцы суще и непокориви и на всякое дело благое неискусни.

« 4 глава 2 глава »