2 Івана 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Івана
Сучасний переклад → Елизаветинская Библия

Від старця [1] до вибраної пані [2] Богом й до дітей її, яких я насправді люблю. І не тільки я люблю вас, а й усі ті, хто пізнав істину.[3]

Ста́рецъ и҆збра́ннѣй госпожѣ̀ и҆ ча́дѡмъ є҆ѧ̀, и҆̀хже а҆́зъ люблю̀ вои́стиннѹ, и҆ не а҆́зъ то́чїю, но и҆ всѝ разѹмѣ́вшїи и҆́стинѹ,

Ми любимо вас завдяки істині, яка живе в нас і буде з нами повік.

за и҆́стинѹ пребыва́ющѹю въ на́съ, и҆ съ на́ми бѹ́детъ во вѣ́ки:

Благодать, милість і мир нам від Бога-Отця й від Ісуса Христа, Його Сина, в істині й любові.

да бѹ́детъ съ ва́ми блгдть, мл҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀, и҆ ѿ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀, сн҃а ѻ҆́ч҃а, во и҆́стинѣ и҆ любвѝ.

Для мене було великим щастям знайти поміж дітей твоїх тих, які живуть слідуючи дорогою правди, як Отець заповідав нам.

Возра́довахсѧ ѕѣлѡ̀, ѩ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ ѿ ча҄дъ твои́хъ ходѧ́щихъ во и҆́стинѣ, ѩ҆́коже за́повѣдь прїѧ́хомъ ѿ ѻ҆ц҃а̀.

А зараз я звертаюся до тебе, люба пані (і це не нову заповідь я пишу тобі, а споконвічну), щоб ми любили одне одного!

И҆ нн҃ѣ молю́ тѧ, госпожѐ, не ѩ҆́кѡ за́повѣдь пишѹ̀ тебѣ̀ но́вѹ, но ю҆́же и҆́мамы и҆спе́рва, да лю́бимъ дрѹ́гъ дрѹ́га.

Ось що означає ця любов: нам слід жити згідно з заповіддю Божою, про яку ви чули споконвіку, а саме: «ви маєте жити в любові».

И҆ сїѧ̀ є҆́сть любы̀, да хо́димъ по за́повѣдемъ є҆гѡ̀. Сїѧ̀ є҆́сть за́повѣдь, ѩ҆́коже слы́шасте и҆спе́рва, да въ не́й хо́дите:

У світ пішло багато лжевчителів, які не визнають, що Ісус Христос прийшов в людській подобі. Такі люди — брехуни і вороги Христа.

занѐ мно́зи лестцы̀ внидо́ша въ мі́ръ, не и҆сповѣ́дающе ї҆и҃са хр҇та̀ прише́дша во пл҃ти, се́й є҆́сть льсте́цъ и҆ а҆нті́хрїстъ.

Пильнуйте й стережіться, щоб не загубити того, для чого ми [4] працювали, щоб уповні одержати свою винагороду.

Блюди́те себѐ, да не погѹбитѐ ѩ҆́же дѣ́ласте дѡ́браѧ, но да мздѹ̀ соверше́ннѹ воспрїи́мете.

Хто не залишається в істинному вченні про Христа і переступає його, той не має Бога. А хто вірний істинному вченню, має і Отця, і Сина.

Всѧ́къ престѹпа́ѧй и҆ не пребыва́ѧй во ѹ҆ч҃нїи хр҇то́вѣ бг҃а не и҆́мать: пребыва́ѧй же во ѹ҆че́нїи хр҇то́вѣ, се́й и҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆ сн҃а и҆́мать.

Якщо хтось завітає до тебе без цього вчення, не приймай його в своєму домі, не бажай йому добра.

А҆́ще кто̀ прихо́дитъ къ ва́мъ, и҆ сегѡ̀ ѹ҆ч҃нїѧ не прино́ситъ, не прїе́млите є҆го̀ въ до́мъ, и҆ ра́доватисѧ є҆мѹ̀ не глаго́лите:

Бо той, хто бажає такій людині добра, поділяє її лихі вчинки.

глаго́лѧй бо є҆мѹ̀ ра́доватисѧ, соѡбща́етсѧ дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀ ѕлы҄мъ.

Хоч у мене багато про що є писати тобі, я не хочу довіряти це чорнилу й перу. Натомість, я сподіваюся завітати до тебе і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною.

Мнѡ́га и҆мѣ́хъ писа́ти ва́мъ, и҆ не восхотѣ́хъ хартїе́ю и҆ черни́ломъ, но надѣ́юсѧ прїитѝ къ ва́мъ и҆ ѹ҆сты̀ ко ѹ҆стѡ́мъ глаго́лати, да ра́дость ва́ша бѹ́детъ и҆спо́лнена.

Діти сестри [5] твоєї, вибраної Богом, вітають вас.

Цѣлѹ́ютъ тѧ̀ ча҄да сестры̀ твоеѧ̀ и҆збра́нныѧ. А҆ми́нь.

« 5 глава 1 глава »