2 Тимофія 1 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Сучасний переклад → Елизаветинская Библия

 
 

1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.
 
Па́ѵелъ, а҆п҇лъ ї҆и҃съ хр҇то́въ во́лею бж҃їею, по ѡ҆бѣтова́нїю жи́зни, ѩ҆́же ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ,

 
тїмоѳе́ю возлю́бленномѹ ча́дѹ: блгдть, мл҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ хр҇та̀ ї҆и҃са гд҇а на́шегѡ.

Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі.
 
(За҄.) Благодарю̀ бг҃а, є҆мѹ́же слѹжѹ̀ ѿ прароди́телей чи́стою со́вѣстїю, ѩ҆́кѡ непреста́ннѹю и҆́мамъ ѡ҆ тебѣ̀ па́мѧть въ моли́твахъ мои́хъ де́нь и҆ но́щь,

Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю.
 
жела́ѧ ви́дѣти тѧ̀, помина́ѧ сле́зы твоѧ҄, да ра́дости и҆спо́лнюсѧ,

Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.
 
воспомина́нїе прїе́млѧ ѡ҆ сѹ́щей въ тебѣ̀ нелицемѣ́рнѣй вѣ́рѣ, ѩ҆́же всели́сѧ пре́жде въ ба́бѹ твою̀ лѡі́дѹ и҆ въ ма́терь твою̀ є҆ѵнїкі́ю: и҆звѣ́стенъ же є҆́смь, ѩ҆́кѡ и҆ въ тебѐ.

Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе.
 
Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ воспомина́ю тебѣ̀ возгрѣва́ти да́ръ бж҃їй живѹ́щїй въ тебѣ̀ возложе́нїемъ рѹкѹ̀ моє́ю:

Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.
 
не бо̀ дадѐ на́мъ бг҃ъ дѹ́ха стра́ха, но си́лы и҆ любвѐ и҆ цѣломдрїѧ.

Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.
 
(За҄ 291.) Не постыди́сѧ ѹ҆̀бо стр҇тїю {свидѣ́телствомъ} гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, ни мно́ю ю҆́зникомъ є҆гѡ̀: но спостраждѝ бл҃говѣствова́нїю (хр҇то́вѹ) по си́лѣ бг҃а,

Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів.
 
сп҇шагѡ на́съ и҆ призва́вшагѡ зва́нїемъ ст҃ы́мъ, не по дѣлѡ́мъ на́шымъ, но по своемѹ̀ бл҃говоле́нїю {предложе́нїю} и҆ блгдти да́ннѣй на́мъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ,

Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.
 
ѩ҆́вльшейсѧ же нн҃ѣ просвѣще́нїемъ сп҃си́телѧ на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, разрѹши́вшагѡ ѹ҆́бѡ сме́рть и҆ возсїѧ́вшагѡ жи́знь и҆ нетлѣ́нїе бл҃говѣствова́нїемъ,

Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем.
 
въ не́же поста́вленъ бы́хъ а҆́зъ проповѣ́дникъ и҆ а҆п҇лъ и҆ ѹ҆чи́тель ѩ҆зы́кѡвъ.

І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені,[1] аж поки той День не настане.
 
Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ и҆ сїѧ҄ страждѹ̀: но не стыждѹ́сѧ. Вѣ́мъ бо, є҆мѹ́же вѣ́ровахъ, и҆ и҆звѣсти́хсѧ, ѩ҆́кѡ си́ленъ є҆́сть преда́нїе моѐ сохрани́ти въ де́нь ѡ҆́нъ.

Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі.
 
Ѡ҆́бразъ и҆мѣ́й здра́выхъ слове́съ, и҆́хже ѿ менє̀ слы́шалъ є҆сѝ, въ вѣ́рѣ и҆ любвѝ, ѩ҆́же ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ.

Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас.
 
До́брое завѣща́нїе соблюдѝ дх҃омъ ст҃ы́мъ живѹ́щимъ въ на́съ.

Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен.
 
Вѣ́си ли сїѐ, ѩ҆́кѡ ѿврати́шасѧ ѿ менє̀ всѝ, и҆̀же ѿ а҆сі́и, ѿ ни́хже є҆́сть фѷге́ллъ и҆ є҆рмоге́нъ.

Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці.
 
Да да́стъ (же) мл҇ть гд҇ь ѻ҆нисі́форовѹ до́мѹ, ѩ҆́кѡ мно́гажды мѧ̀ ѹ҆поко́и и҆ вери́гъ мои́хъ не постыдѣ́сѧ,

Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов.
 
но прише́дъ въ ри́мъ, то́щнѣе взыска́ мѧ и҆ ѡ҆брѣ́те:

Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.
 
да да́стъ є҆мѹ̀ гд҇ь ѡ҆брѣстѝ мл҇ть ѿ гд҇а въ де́нь ѡ҆́нъ: и҆ є҆ли́кѡ во є҆фе́сѣ послѹжи́ ми, до́брѣе ты̀ вѣ́си.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.