Филимона 1 глава

Послання св. апостола Павла до Филимона
Сучасний переклад → Елизаветинская Библия

Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику.

Па́ѵелъ ю҆́зникъ ї҆и҃съ хр҇то́въ, и҆ тїмоѳе́й бра́тъ, фїлимо́нѹ возлю́бленномѹ и҆ споспѣ́шникѹ на́шемѹ,

Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.

и҆ а҆пфі́и сестрѣ̀ возлю́бленнѣй, и҆ а҆рхі́ппѹ сово́инственникѹ на́шемѹ, и҆ дома́шней твое́й цр҃кви:

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах,

Благодарю̀ бг҃а моего̀, всегда̀ па́мѧть ѡ҆ тебѣ̀ творѧ̀ въ моли́твахъ мои́хъ,

бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих.

слы́шавъ любо́вь твою̀ и҆ вѣ́рѹ, ю҆́же и҆́маши ко гд҇ѹ ї҆и҃сѹ и҆ ко всѣ҄мъ ст҃ы҄мъ,

Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго,[1] що ми маємо в Христі.

ѩ҆́кѡ да ѻ҆бще́нїе твоеѧ̀ вѣ́ры дѣ́йственно бѹ́детъ въ ра́зѹмѣ всѧ́кагѡ бл҃га, є҆́же въ ва́съ, ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ.

Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене — радістю і втіхою.

Ра́дость бо и҆́мамъ мно́гѹ и҆ ѹ҆тѣше́нїе ѡ҆ любвѝ твое́й, ѩ҆́кѡ ѹ҆трѡ́бы ст҃ы́хъ почи́ша тобо́ю, бра́те.

Отже, як брат твій у Христі [2] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити.

Сегѡ̀ ра́ди мно́гое дерзнове́нїе и҆мѣ́ѧ во хр҇тѣ̀ повелѣва́ти тебѣ̀, є҆́же потре́бно є҆́сть,

Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа.

любве́ же ра́ди па́че молю̀, тако́въ сы́й ѩ҆́коже па́ѵелъ ста́рецъ, нн҃ѣ же и҆ ѹ҆́зникъ ї҆и҃са хр҇та̀:

Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці.

молю́ тѧ ѡ҆ мое́мъ ча́дѣ, є҆го́же роди́хъ во ѹ҆́захъ мои́хъ ѻ҆ни́сїма,

Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний [3] не лише тобі, а й мені.

и҆ногда̀ тебѣ̀ непотре́бнаго, нн҃ѣ же тебѣ̀ и҆ мнѣ̀ благопотре́бна, є҆го́же возпосла́хъ тебѣ̀,

Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце.

ты́ же є҆го̀, си́рѣчь мою̀ ѹ҆тро́бѹ, прїимѝ.

Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку.

Є҆го́же а҆́зъ хотѣ́хъ ѹ҆ себє̀ держа́ти, да вмѣ́стѡ тебє̀ послѹ́житъ мѝ во ѹ҆́захъ бл҃говѣствова́нїѧ:

Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.

без̾ твоеѧ́ же во́ли ничто́же восхотѣ́хъ сотвори́ти, да не а҆́ки по нѹ́жди бл҃го́е твоѐ бѹ́детъ, но по во́ли.

Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе,

Не́гли бо ра́ди сегѡ̀ разлѹчи́сѧ на ча́съ, да вѣ́чна того̀ прїи́меши,

вже не як раба, але вище за раба — як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.

не ктомѹ̀ а҆́ки раба̀, но вы́ше раба̀, бра́та возлю́бленна, па́че же мнѣ̀, кольми́ же па́че тебѣ̀, и҆ по пло́ти и҆ ѡ҆ гд҇ѣ.

Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене.

А҆́ще ѹ҆̀бо и҆́маши менѐ ѻ҆́бщника, прїимѝ сего̀ ѩ҆́коже менѐ.

А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені.

А҆́ще же въ чесо́мъ ѡ҆би́дѣ тебѐ, и҆лѝ до́лженъ є҆́сть, мнѣ̀ сїѐ вмѣнѝ.

Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям.

А҆́зъ па́ѵелъ написа́хъ рѹко́ю мое́ю: а҆́зъ возда́мъ: да не рекѹ̀ тебѣ̀, ѩ҆́кѡ и҆ са́мъ себѐ мѝ є҆сѝ до́лженъ.

Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє.[4] Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє.

Є҆́й, бра́те, а҆́зъ да полѹчѹ̀ є҆́же прошѹ̀ ѹ҆ тебє̀ {да по́льзѹютсѧ тобо́ю} ѡ҆ гд҇ѣ: ѹ҆поко́й мою̀ ѹ҆тро́бѹ ѡ҆ гд҇ѣ.

Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.

Надѣ́ѧвсѧ на послѹша́нїе твоѐ написа́хъ тебѣ̀, вѣ́дый, ѩ҆́кѡ и҆ па́че, є҆́же глаго́лю, сотвори́ши.

Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.

Кѹ́пнѡ же и҆ ѹ҆гото́ви мѝ ѡ҆би́тель: ѹ҆пова́ю бо, ѩ҆́кѡ моли́твами ва́шими дарова́нъ бѹ́дѹ ва́мъ.

Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе.

Цѣлѹ́етъ тѧ̀ є҆пафра́съ, сплѣ́нникъ мо́й ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ,

Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.

ма́рко, а҆рїста́рхъ, дима́съ, лѹка̀, споспѣ҄шницы моѝ.

Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.

Блгдть гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ со дѹ́хомъ ва́шимъ. А҆ми́нь.

« 3 глава 1 глава »