2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Библейской Лиги ERV

Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринті, і також усім святим людям Божим по всій Ахаї.

Вас приветствует Павел, который по воле Божьей является апостолом Христа Иисуса. Тимофей, наш брат во Христе, также шлёт приветствия церкви Божьей в Коринфе, а также ко всем людям Божьим по всей Ахаии.

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Який є джерелом всілякої втіхи.

Слава Богу и Отцу Господа нашего Иисуса Христа, милостивому Отцу — Богу, источнику всяческого утешения!

Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога.

Он утешает нас во всех горестях, чтобы мы могли утешить скорбящих тем утешением, которым Бог утешил нас самих.

Бо як ми розділяємо страждання Христові, так і втіха приходить до нас через Христа.

Мы разделяем страдания Христовы, и через Христа мы утешаемся.

Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам витерпіти ті страждання, які терпимо і ми.

И если мы скорбим, то это ради вашего утешения и спасения. И если мы утешены, то тогда мы можем и вам дать утешение. Всё это помогает вам вытерпеть страдания, которые подобны нашим страданиям.

Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

Мы без сомнения надеемся на вас, потому что знаем: если вы разделяете наши страдания, то и утешение наше вы также разделяете.

Браття і сестри, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені, й вже не мали надії залишитися живими.

Братья и сёстры, мы хотим, чтобы вы знали о том, что мы претерпели в Азии. Мы были измучены выше сил, так что даже не надеялись остаться в живых.

Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, Який воскрешає мертвих до життя.

Да, нам казалось, что Бог обрёк нас на смерть, но это случилось только ради того, чтобы мы не доверяли самим себе, а верили только Богу, воскрешающему мёртвых.

Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На Нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

Он спас нас от страшной угрозы смерти и по-прежнему спасает нас. Мы не сомневаемся, что Он и впредь будет нас спасать.

Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

Только мы просим вас, чтобы вы помогали нам вашими молитвами, чтобы у многих появился повод быть благодарными за нас, — за то, что Бог благословил нас, услышав молитвы множества людей.

Ось чим ми пишаємося і що є свідченням нашого сумління: ми поводимося в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю.

Вот чем мы гордимся: мы можем сказать с чистой совестью, что мы поступали в мире, а особенно по отношению к вам, честно и искренне. В наших поступках мы руководствовались не мирской «мудростью», а милостью Божьей.

Тож ми не пишемо вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас повністю,

И потому мы не пишем вам ничего, чего бы вы не смогли прочесть и понять. Я надеюсь, что вы поймёте нас до конца,

так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

как уже поняли многое и осознаёте, что можете гордиться нами, так же как мы будем гордиться вами в День прихода Господа нашего Иисуса.

Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі.

И, будучи уверенным в этом, я решил прийти сначала к вам, чтобы вы обрели двойную благодать.

У планах моїх було відвідати вас по дорозі до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї.

Я намеревался посетить вас на пути в Македонию, а потом и на обратном пути оттуда, чтобы вы снарядили меня в путешествие в Иудею.

Ви думаєте, що маючи такий задум, я не обмірковував усе ретельно? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, тобто кажучи: «Так» і «ні» — одночасно?

Неужели вы думаете, что когда я принимал такое решение, то сделал это легкомысленно? Или вы считаете, что я строю планы по-мирски, как бы одновременно говоря «да» и «нет»?

Та Бог — правдивий, і буде Свідком того, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно.

Бог подтверждает мои слова: мы никогда не скажем вам «да» и «нет» в одно и то же время.

Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван,[1] Тимофій, супутник Павла, і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».

Потому что Сын Божий Иисус Христос, о Котором мы проповедовали вам (Силуан, Тимофей и я), не был «да» и «нет» в одно и то же время. Напротив, через Него было сказано последнее «да».

Адже хоч би скільки ни було обітниць Божих, Христос на всі з них є «Так». Тому через Христа ми кажемо «амінь», на Славу Бога.

Потому что, сколько бы обещаний ни дал Бог, все они будут «да» во Христе. Вот почему через Христа мы произносим «аминь» славе Божьей.

А Той, Хто утверджує нас разом з вами у Христі й також помазав [2] нас, є Бог.

Бог — Тот, Кто даёт нам и вам силу во Христе, и именно Он избрал нас исполнить эту службу.

Він поклав на нас Свою печать, і дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

Бог отметил нас Своей печатью в доказательство того, что мы принадлежим Ему. Бог также вложил нам в сердца Духа в залог того, что Он исполнит все Свои обещания.

Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринт тому, що хотів вас помилувати.

Я призываю Бога быть свидетелем и подтвердить эту истину: я не вернулся в Коринф только потому, что не хотел причинить вам ещё большие страдания.

І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі, а ми — спільники у ділах ваших для радості вашої.

Это не значит, что мы пытаемся управлять вашей верой, так как вы тверды в своей вере, а наоборот, это означает, что мы вместе трудимся ради вашей радости.

« 16 глава 2 глава »