2 Солунян 1 глава — Сучасний переклад → Новой Женевской Библии

2 Солунян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до солунян
Сучасний переклад → Новой Женевской Библии

¹ Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, що належить Богу, Отцю нашому і Господу Ісусу Христу.

² Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

³ Ми завжди дякуємо Богові за вас, бо маємо на це добрі підстави: віра ваша так рясно зростає, а любов, яку маєте одне до одного, посилюється.

⁴ Ми самі вихваляємося вами перед іншими церквами Божими, довготерпінням вашим й вірою, незважаючи на всі переслідування й страждання, які ви зносите.

⁵ Це є доказом справедливості суду Божого. Його мета в тому, щоб ви були гідними Царства Божого. Саме за нього ви зараз і страждаєте.

⁶ Справді, Всевишній Бог діятиме справедливо: Він покарає тих, хто примушує вас страждати.

⁷ І коли Господь Ісус зійде до нас з Небес зі Своїми могутніми Ангелами, то дасть розраду усім, хто страждає разом з нами.

⁸ Він з’явиться з вогнем палючим і принесе покарання тим, хто не знає Бога і не приймає Доброї Звістки про нашого Господа Ісуса.

⁹ 9-10 Їх буде покарано вічною загибеллю. І не бачити їм Господа та Його Славну могутність у День, коли прийде Він, щоб прославитися зі Своїми святими людьми і звеличитися з усіма віруючими. Та ви будете серед них, бо повірили в наше свідчення про Нього.

¹⁰

¹¹ Ось чому ми весь час молимося за вас. Ми благаємо нашого Бога вподобати вас як людей, гідних того життя, до якого Він закликав вас. Доброта, яку маєте ви, викликає бажання робите добре, а віра — здійснювати те. Тож ми молимося, щоб Господь, владою Своєю, допоміг вам ще старанніше виконувати усе, що є гідним.

¹² Тоді ім’я Господа нашого Ісуса Христа буде прославлене через вас, і ви прославитеся через Нього. Але це можливе лише завдяки милості нашого Бога і Господа Ісуса Христа.

Новой Женевской Библии

1:1 См. ком. к 1Фес 1:1.

1:4 во всех гонениях и скорбях. Из книги Деяний (17:5−9) известно об одном гонении, но переписка Павла с фессалоникийцами свидетельствует, что враждебность к христианам не утихла (1Фес 1:6; 1Фес 2:14; 1Фес 3:3).

1:5 чтобы вам удостоиться. Жизнь, достойная Бога (1Фес 2:12), призвания Божия (1:11; Еф 4:1), Христа (Кол 1:10), Евангелия (Флп 1:27−28) или Царствия (1:5, 11) — это жизнь терпеливого, радостного следования за Христом даже перед лицом смертельной вражды со стороны тех, кто противится вере. Такая жизнь — твердое свидетельство, что суд Божий праведен.

для которого и страдаете. Даже пользуясь правами гражданства в небесном Царстве (см. ком. к 1Фес 2:12), христиане все же страдают ради него (Деян 14:22), ибо это Царство неизбежно сталкивается с противодействием дьявола.

1:8 не покоряющимся благовествованию. Благовестие — Евангелие — должно быть принято, в него надо верить, ему надо покоряться (1Пет 4:17). Оно содержит Божественные заповеди, требующие полностью покорить себя Богу посредством примирения с Ним во Иисусе Христе.

1:10 в день оный. Имеется в виду «день Господень» (1Фес 5:2). Хотя нам не дано знать, сколько именно продлится этот особенный «день», можно сделать вывод, что Последний суд над нечестивыми тесно примыкает к приходу Христа за Его святыми.

1:11 звания. Т.е. «призвания». Это «призвание» следует рассматривать в связи с 1Фес 2:12, где призывающий — Бог; то, к чему мы призваны, — Божие Царство и слава (2:14).

1:12 Бога нашего и Господа Иисуса Христа. В греческом тексте нет артикля перед словом «Господа», поэтому перевод может быть таким: «Бога нашего и Господа, Иисуса Христа», а это определенно указывает, что слово «Бог» отнесено к Иисусу Христу. Против такого перевода говорит сравнительно редкое применение в НЗ слова «Бог» по отношению ко Христу (ср. Рим 9:5; Тит 2:13; 2Пет 1:1). Однако следует отметить, что в других местах своих посланий Павел обычно говорит о Христе и о Боге Отце в тесной связи (напр. 1:1, 2; 2:16; 1Фес 1:1; 1Фес 3:11) и явно считает, что Христос обладает всеми свойствами Божества.