2 Тимофія 1 глава — Сучасний переклад → Новой Женевской Библии

Друге послання св. апостола до Тимофія
Сучасний переклад → Новой Женевской Библии

¹ 1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.

³ Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі.

⁴ Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю.

⁵ Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.

⁶ Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе.

⁷ Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.

⁸ Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.

⁹ Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів.

¹⁰ Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.

¹¹ Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем.

¹² І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені,[1] аж поки той День не настане.

¹³ Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі.

¹⁴ Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас.

¹⁵ Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен.

¹⁶ Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці.

¹⁷ Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов.

¹⁸ Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.

Новой Женевской Библии

1:1−2 Приветствие с упоминанием автора и адресата послания и благословением.

1:1 Апостол Иисуса Христа. Человек, посланный Иисусом Христом свидетельствовать о Нем (см. ком. к 1Тим 1:1).

волею Божиею. Павел указывает, Кем он послан (1Кор 1:1; 2Кор 1:1; Еф 1:1; Кол 1:1).

по обетованию жизни во Христе Иисусе. Назначение апостола — возвещать о жизни вечной во Христе (см. ком. к 1Тим 1:16).

1:2 возлюбленному сыну. 1Кор 4:17; ср. 1Тим 1:2. См. Первое послание к Тимофею. Введение: Время и обстоятельства написания.

милость... Господа нашего. См. ком. к 1Тим 1:2.

1:4 воспоминая о слезах твоих. Вероятно, о слезах, пролитых Тимофеем при последнем расставании с Павлом.

и желаю видеть тебя. См. 4:9, 21.

1:5 Лоиде... Евнике. См. Первое послание к Тимофею. Введение: Время и обстоятельства написания.

1:6−14 Павел переходит к основной части послания. Призывая Тимофея к мужеству и верности (см. Введение: Время и обстоятельства написания), Павел говорит о Евангелии и своем призвании благовестника.

1:6 возгревать дар Божий. Подразумевается, что Тимофей был недостаточно усердным в пользовании духовным даром, полученным им от Бога.

который в тебе через мое рукоположение. См. ком. к 1Тим 1:18.

1:7 боязни. Боязнь, очевидно, объясняется, с одной стороны, природной нерешительностью Тимофея, а с другой — серьезностью ситуации, в которой находился Павел.

1:8 меня, узника Его. Павел находится в заточении в Риме (2:9; см. Введение: Время и обстоятельства написания), но узы, которые наложены на апостола римскими властями, — ничто, по сравнению с теми узами, которые соединяют его со Христом.

1:9 званием святым. Цель избранничества и призвания Божиего — освящение Его народа (Еф 1:4).

не по делам нашим, но по... благодати. Спасение даруется по благодати Божией, но не по заслугам людей (Еф 2:8−9).

по Своему изволению. Бог дарует спасение только по Своему изволению и предопределению. В других посланиях о Божественном предопределении говорится как о милости (Тит 3:5) и любви (Еф 1:4−5).

прежде вековых времен. Утверждение предвечности Божественного замысла о спасении людей через Иисуса Христа (1Пет 1:20; Еф 1:4; Тит 1:2; Откр 13:8).

1:10 Спасителя нашего Иисуса Христа. Христос — Спаситель, ибо несет верующим завет благодати (Тит 1:4; Тит 2:13; Тит 3:6).

разрушившего смерть и явившего жизнь и нетление. Т.е. через Свою смерть и воскресение (Евр 2:14−15; Откр 1:18).

1:11 проповедником. Ср. 1Тим 2:7.

1:12 я... страдаю. Павел находится в тюрьме (1:8; 2:9).

но не стыжусь. Призвав Тимофея свидетельствовать о Христе (1:8), Павел указывает на свой собственный пример мужества перед лицом страданий (2:8−10; 3:10−11).

оный день. Судный день (1:18; 4:8).

1:13 здравого учения. Т.е. Евангелия. См. ком. к 1Тим 1:10.

1:14 Храни добрый залог. См. ком. к 1Тим 6:20.

1:15 все. Павел, вероятно, использует гиперболу (сознательное преувеличение), чтобы подчеркнуть масштабы распространения ереси.

Асийские. Т.е. бывшие в Асии — римской провинции, главным городом которой был Ефес.

Фигелл и Ермоген. Более нигде в НЗ не упоминаются. То, что Павел называет их здесь, вероятно, означает, что он рассчитывал на их поддержку.

1:16 Онисифора. Член христианской общины в Ефесе (1:18; ср. 4:19).

1:17 быв в Риме. Онисифор, вероятно, приходил в Рим, чтобы помочь Павлу.