2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.

Симон Петр, раб и апостол Иисуса Христа, — принявшим равно с нами драгоценную веру по правде Бога нашего и Спасителя Иисуса Христа:

Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.

благодать и мир вам да умножится в познании Бога и Христа Иисуса, Господа нашего.

Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас Славою і добротою.

Как от Божественной силы Его даровано нам все потребное для жизни и благочестия, через познание Призвавшего нас славой и благостью,

І завдяки тій Славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.

которыми дарованы нам великие и драгоценные обетования, дабы вы через них сделались причастниками Божьего естества, удалившись от господствующего в мире растления похотью,

Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності — знання.

то вы, прилагая к этому все старание, покажите в вере вашей добродетель, в добродетели рассудительность,

Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність.

в рассудительности воздержание, в воздержании терпение, в терпении благочестие,

Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства — любов.

в благочестии братолюбие, в братолюбии любовь.

І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа.

Если это в вас есть и умножается, то вы не останетесь без успеха и плода в познании Господа нашего Иисуса Христа.

А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.

А в ком нет этого, тот слеп, закрыл глаза, забыл об очищении прежних грехов своих.

Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти.

Поэтому, братья, более и более старайтесь делать твердым ваше звание и избрание; так поступая, никогда не преткнетесь,

І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.

ибо так откроется вам свободный вход в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам.

Поэтому я никогда не перестану напоминать вам об этом, хотя вы то и знаете, и утверждены в настоящей истине.

Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі.

Справедливым же почитаю, доколе нахожусь в этой телесной храмине, возбуждать вас напоминанием,

Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос.

зная, что скоро должен оставить храмину мою, как и Господь наш Иисус Христос открыл мне.

Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.

Буду же стараться, чтобы вы и после моего отшествия всегда вспоминали об этом.

Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі.

Ибо мы возвестили вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, не хитросплетенным басням последуя, но быв очевидцами Его величия.

Христос одержав честь і Славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».

Ибо Он принял от Бога Отца честь и славу, когда от величественной славы принесся к Нему такой голос: «Это Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение».

Ми теж чули цей голос, який лунав з Небес у той час, коли ми були з Ним на святій горі.[1]

И этот голос, принесшийся с небес, мы слышали, будучи с Ним на святой горе.

Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших.

И притом мы имеем вернейшее пророческое слово; и вы хорошо делаете, что обращаетесь к нему, как к светильнику, сияющему в темном месте, доколе не начнет рассветать день и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших,

Найголовніше, що маєте ви зрозуміти, — це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками.

зная прежде всего то, что никакое пророчество в Писании нельзя разрешить самим собою.

Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.

Ибо никогда пророчество не было произносимо по воле человеческой, но изрекали его святые Божии люди, будучи движимы Духом Святым.

« 5 глава 2 глава »