2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринті, і також усім святим людям Божим по всій Ахаї.

Павел, волею Божиею апостол Иисуса Христа, и Тимофей, брат, — церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми по всей Ахаии:

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Який є джерелом всілякої втіхи.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога.

утешающий нас во всякой скорби нашей, чтобы и мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих!

Бо як ми розділяємо страждання Христові, так і втіха приходить до нас через Христа.

Ибо по мере, как умножаются в нас страдания Христовы, умножается Христом и утешение наше.

Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам витерпіти ті страждання, які терпимо і ми.

Скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения, которое совершается перенесением тех же страданий, какие и мы терпим.

Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

И надежда наша о вас тверда. Утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения и спасения, зная, что вы участвуете как в страданиях наших, так и в утешении.

Браття і сестри, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені, й вже не мали надії залишитися живими.

Ибо мы не хотим оставить вас, братья, в неведении о скорби нашей, бывшей с нами в Асии, потому что мы отягчены были чрезмерно и сверх силы, так что не надеялись остаться в живых.

Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, Який воскрешає мертвих до життя.

Но сами в себе имели приговор к смерти, для того чтобы надеяться не на самих себя, но на Бога, воскрешающего мертвых,

Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На Нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

Который избавил нас от столь близкой смерти и избавляет и на Которого надеемся, что и еще избавит

Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

при содействии и вашей молитвы за нас, дабы за дарованное нам, по ходатайству многих, многие возблагодарили за нас.

Ось чим ми пишаємося і що є свідченням нашого сумління: ми поводимося в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю.

Ибо похвала наша эта есть свидетельство совести нашей, что мы в простоте и богоугодной искренности, не по плотской мудрости, но по благодати Божией, жили в мире, особенно же у вас.

Тож ми не пишемо вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас повністю,

И мы пишем вам не иное, как то, что вы читаете или разумеете и что, как надеюсь, до конца уразумеете,

так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

так как вы отчасти и уразумели уже, что мы будем вашей похвалой, равно и вы — нашей, в день Господа нашего Иисуса Христа.

Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі.

И в этой уверенности я намеревался прийти к вам раньше, чтобы вы вторично получили благодать,

У планах моїх було відвідати вас по дорозі до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї.

и через вас пройти в Македонию, из Македонии же опять прийти к вам; а вы проводили бы меня в Иудею.

Ви думаєте, що маючи такий задум, я не обмірковував усе ретельно? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, тобто кажучи: «Так» і «ні» — одночасно?

Имея такое намерение, легкомысленно ли я поступил? Или то, что я предпринимаю, по плоти предпринимаю, так что у меня то «да» — «да», то «нет» — «нет»?

Та Бог — правдивий, і буде Свідком того, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно.

Верен Бог, что слово наше к вам не было то «да», то «нет».

Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван,[1] Тимофій, супутник Павла, і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».

Ибо Сын Божий, Иисус Христос, проповеданный у вас нами: мной, и Силуаном, и Тимофеем, — не был «да» и «нет», но в Нем было «да»,

Адже хоч би скільки ни було обітниць Божих, Христос на всі з них є «Так». Тому через Христа ми кажемо «амінь», на Славу Бога.

ибо все обетования Божии в Нем — «да» и в Нем — «аминь», — во славу Божию, через нас.

А Той, Хто утверджує нас разом з вами у Христі й також помазав [2] нас, є Бог.

Утверждающий же нас с вами во Христе и помазавший нас — Бог,

Він поклав на нас Свою печать, і дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринт тому, що хотів вас помилувати.

Бога призываю в свидетели на душу мою, что, щадя вас, я до сих пор не приходил в Коринф;

І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі, а ми — спільники у ділах ваших для радості вашої.

не потому будто мы берем власть над верой вашей, но мы содействуем радости вашей, ибо верой вы тверды.

« 16 глава 2 глава »