Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Сучасний переклад → Новый русский перевод

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

От Павла, слуги Иисуса Христа, призванного быть Его апостолом и избранного для возвещения Божьей Радостной Вести,

которая была заранее обещана через Его пророков в святых Писаниях.

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

Эта весть о Его Сыне, Который по Своему человеческому происхождению[1] был потомком[2] Давида,

а через воскресение из мертвых, по Духу святости, был объявлен полноправным Сыном Божьим во всем Его могуществе, об Иисусе Христе, нашем Господе.

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

Через Него мы получили благодать и апостольство, чтобы ради Его имени покорить вере людей из всех народов,

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

в том числе и вас, призванных Иисусом Христом.

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

Я обращаюсь ко всем тем римлянам, которых Бог полюбил и призвал быть Его святыми. Благодать и мир вам от Бога, нашего Отца, и от Господа Иисуса Христа!

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Прежде всего я, через Иисуса Христа, благодарю моего Бога за всех вас, потому что о вашей вере известно всему миру.

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

Пусть Бог, Которому я всем духом моим служу, возвещая Радостную Весть о Его Сыне, будет мне свидетелем в том, что я постоянно вспоминаю о вас

и всегда прошу в своих молитвах, чтобы, если на то будет воля Божья, я смог бы, наконец, посетить вас.

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

Я очень хочу увидеть вас и поделиться с вами духовным благословением, чтобы укрепить вас,

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

то есть, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Я хочу, чтобы вы знали, братья, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своего служения среди вас, как видел среди других народов.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Я должник и перед греками и варварами, и перед образованными и невеждами.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

Поэтому я так жажду возвещать Радостную Весть и вам, живущим в Риме.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

Я не стыжусь Радостной Вести, ведь она — сила Божья для спасения каждого, кто верит, — прежде всего иудея, а потом и язычника.

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

В Радостной Вести праведность от Бога открывается верой, и только верой, как и написано: «Праведный верой жив будет».[3]

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

Ведь с небес открывается гнев Божий на всякое нечестие и неправедность людей, которые истину попирают злом.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

Им известно то, что можно знать о Боге, потому что Бог явил им это.

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

От создания мира невидимые свойства Бога — Его вечная сила и Божественная природа — вполне могут быть поняты через рассматривание того, что Он сотворил. И значит, людям нет извинения,

потому что, хотя они и знали Бога, тем не менее они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему, но предались пустым размышлениям, и их неразумные сердца погрузились во мрак.

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

Притязая на мудрость, они стали глупыми

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся.

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

Поэтому Бог оставил их на произвол низменных желаний их сердец, и они сами оскверняли свои тела нечистотой.

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

Эти люди заменили истину Божью на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, Который достоин вечной славы, аминь.

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

Итак, Бог оставил их на произвол их постыдных страстей, и в результате их женщины заменили естественные сношения с мужчинами на противоестественные: друг с другом;

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

так же и мужчины вместо естественных сношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи, и сами в себе получают заслуженное наказание за свое извращение.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

А поскольку они посчитали ненужным познавать Бога, то Бог оставил их на произвол их испорченных умов, допустив делать то, чего делать не должно.

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен.

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

Они клеветники, они ненавидят Бога, они наглы, надменны, хвастливы, изобретательны на зло, непокорны родителям;

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

Отношение Божье им известно — все, кто живет такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же.

Примечания:

Новый русский перевод

3 [1] — Букв.: Который по плоти.

3 [2] — Букв.: семенем.

17 [3] — Авв 2:4.

« 1 глава 2 глава »