Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Открытый перевод

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Иаков, слуга Бога и Господа Иисуса Помазанника, приветствует двенадцать колен диаспоры.

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

Настоящей радостью считайте, братья мои, когда встречаетесь с разными испытаниями,

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

зная, что испытание вашей веры рождает стойкость.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

А стойкость пусть приведет к совершенному результату: чтобы вы были совершенны и безупречны, без малейшего недостатка.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

А если кому-то недостает мудрости, пусть просит её у Бога, Который дает всем просто и не попрекая, — и ему будет дано.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Но пусть просит с верой, нисколько не сомневаясь, потому что сомневающийся похож на морскую волну, которую гонит и швыряет ветер.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

И пусть не думает получить что-нибудь у Господа человек,

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

чья душа расколота надвое, чья поступь нетверда на всех путях.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

Пусть хвалится брат униженный тем, что возвышен,

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

а богатый — тем, что унижен, поскольку он исчезнет, как полевой цветок:

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

взошло солнце, иссушило своим жаром поле — и цветок поник, и красота его погибла. Так и богатый, погруженный сейчас в свои заботы, обессилеет и не минует конца.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Счастлив человек, устоявший перед искушением, ибо пройдя испытание, он получит венец жизни, который Бог обещал любящим Его.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

В искушении пусть никто не говорит «Меня искушает Бог», — Бог недоступен искушению злом и Сам никого не искушает.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Каждый подвергается искушению, влекомый и обольщаемый своим собственным желанием.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

И тогда желание, зачав, рождает грех, грех же, возмужав, приносит смерть.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Не заблуждайтесь, любимые мои братья!

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Все доброе, что нам дается, и всякий совершенный дар — свыше, они исходят от Творца светил, Которому чуждо изменение или чередование света и тени.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Пожелав, Он породил нас словом истины, чтобы мы были как бы первенцами среди Его творений.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Знайте, любимые мои братья, всякий человек должен почаще слушать, пореже говорить, пореже гневаться.

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Потому что дела, которые творит гнев человеческий, не могут быть праведными перед Богом.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Поэтому, изгнав из себя всякую нечистоту и бесчисленные пороки, в кротости примите насажденное в вас слово, которое может спасти вас.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Но станьте исполнителями слова, а не просто слушателями, обманывающими самих себя.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Потому что слушающий слово, но не исполняющий его подобен человеку, который рассматривает свое лицо в зеркале.

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

Он рассмотрел себя, отошел — и тотчас забыл, каков он.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Тот же, кто вглядывается в совершенный закон свободы, не отводя взора, будучи не забывчивым слушателем, но неустанным исполнителем, — тот будет благословен во всем, что ни сделает.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Если кто-либо считает себя благочестивым, не обуздывая при этом свой язык и обманывая собственное сердце, то благочестие его ничего не стоит.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

Чистое и безупречное благочестие перед Богом и Отцом состоит в том, чтобы не забывать сирот и вдов в их бедах и хранить себя от этого мира незапятнанным.

« 28 глава 2 глава »