Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

После того как многие взяли на себя труд повествования о событиях, представляющих для нас истину

И известных нам от самых ранних очевидцев и служителей Слова,

Надумалось и мне, после тщательного изучения всего, отступив к началу, дать тебе, уважаемый Теофил, их последовательное описание,

Чтобы ты узнал достоверную суть того учения, в котором был наставлен.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Во времена Ирода, царя Иудеи, был священник по имени Захария, из чреды Авия. Его жена была из дочерей Аароновых. Звали ее Елизавета.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Оба были праведны перед Богом, по всем заповедям и порядкам Господним поступали безупречно.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Детей они не завели: Елизавета была бесплодна. Оба были в преклонных летах.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

В тот день Захария исполнял служение перед Богом в порядке своей чреды,

И по священническому уставу выпал ему жребий войти в Храм Господень и возжечь благовонное курение.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

Пока совершалось каждение, все множество народа молилось снаружи.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

И явился ему ангел Господень, встав по правую сторону кадильного жертвенника.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Увидев его, Захария оробел, смешался.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Но ангел сказал ему: «Не бойся, Захария. Услышана твоя молитва. Елизавета, жена твоя, родит тебе сына. Назови его Иоанном.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

Он будет тебе радость и торжество. Многие отпразднуют его рождение.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

И будет он велик перед Господом, не захочет пить вина и сикеры и исполнится Святого Духа прямо с рождения.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Многих сынов Израиля он возвратит Господу, их Богу,

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Силой и духом Ильи будет предварять Господа, склонит сердца отцов к детям, гордыню юношей к мудрости старцев, представит Господу народ подготовленный».

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Захария спрашивает ангела: «В чем видеть мне указание на это? Я уже стар, да и жена моя в преклонных летах».

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

Ангел отвечает ему: «Я Гавриил. Я стою перед Богом. Он послал меня говорить с тобой, донести до тебя это известие.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

У тебя отнимется язык и будешь оставаться нем до тех пор, пока оно не подтвердится. Ты не поверил моим словам, а они сбудутся в свое время».

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Люди ждали Захарию и не могли понять, почему он медлит в Храме.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Выйдя к ним, он не мог ничего выговорить, и они поняли, что в Храме ему было видение. Он объяснялся с ними знаками и оставался нем.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Подошли к концу дни его служения, и он вернулся домой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев не выходила из дому. Она говорила:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

«Так сотворил мне Господь. И вовремя! Его взор остановился на мне, чтобы снять с меня людскую молву».

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

На шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в город Назарет, что в Галилее,

К девушке, обрученной с Иосифом из дома Давида. Имя девушки — Мария.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Ангел пришел и сказал: «Радуйся, избранница! С тобой Господь».

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

От его слов Мария растерялась, не понимая, для чего такое приветствие.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария. Это тебе Божья милость.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Забеременеешь и родишь Сына. Дай Ему имя Иисус.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он будет велик, назван Сыном Всевышнего. И даст Ему Господь Бог престол Его отца Давида.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Он будет царствовать над домом Иакова вечно. Царству Его не будет конца».

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Мария говорит ангелу: «Как это может быть, если я не знаю мужа?».

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Ангел отвечал: «На тебя сойдет Святой Дух и осенит тебя сила Всевышнего, поэтому у рожденного Святого будет имя Сын Божий.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

Елизавета, родственница твоя, считалась бесплодной, а зачала сына уже в годах и теперь на шестом месяце.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Для Бога нет ничего невозможного».

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Тогда Мария сказала: «Я в руках Господа. Пусть будет как ты говоришь». И ангел ушел.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Теми же днями Мария не мешкая собралась и пошла в город Иудин, что на горах,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

И с приветствием к Елизавете вошла в дом Захарии.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

Елизавета услышала приветствие Марии, и в ней толкнулось дитя. Она исполнилась Святого Духа

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

И с чувством сказала: «Благословенна ты среди женщин! Благословенно твое дитя!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

И кто я, что пришла ко мне Мать Господа моего?!

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Лишь только прозвучало у меня в ушах твое приветствие, во мне от радости толкнулось дитя.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Счастлива та, что поверила! Все, что сказал ей Господь, совершится».

І мовила Марія:

Мария говорит: «Величает душа моя Господа.

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

Счастлив дух мой перед Богом Спасителем моим,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

Что обратил Он взор на смирение рабы Своей. Отныне благословенной будут почитать меня в поколениях.

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

Сотворил мне великое Сильный, свято имя Его.

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Из поколения в поколение милость Его — к убоявшимся Его.

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

Явил Он силу руки Своей: рассеял высокомерных с их самомнением,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

Свергнул властителей с престолов — и возвысил смиренных,

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Забитых нуждой оделил благами, а богатых отпустил ни с чем.

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Позаботился о рабе Своем Израиле, дал знать, что помнит о милости,

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Обещанной нашим праотцам — Аврааму и потомкам его — навеки».

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Мария прогостила у нее около трех месяцев и вернулась домой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Пришло время Елизавете рожать, и она родила сына.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

Узнали соседи и родственники о великой ей от Господа милости и радовались вместе с ней.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

На восьмой день пришли обрезать младенца и хотели было дать ему имя по отцу — Захария.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Но мать сказала: «Нет, нужно назвать его Иоанном».

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

Ей говорят: «Таким именем никого в твоем роду не называли».

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

И знаками спрашивают отца, как он хочет его назвать.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

Захария попросил дощечку и написал: «Иоанн». Всем это было удивительно.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И тотчас отпустило ему уста и язык, и он заговорил, благословляя Бога.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Это потрясло всех живущих по соседству, и молва об этом прошла по всей нагорной стране Иудее.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Те, кто об этом слышал, молча задавали себе вопрос: «Кем же будет этот младенец?». С ним была рука Господня.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Захария, отец его, исполненный Святого Духа, прорекал:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

«Благословен Господь, Бог Израиля. Он посетил Свой народ, сотворил ему свободу,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

Воздвиг рог спасения нашего в доме раба Своего Давида;

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

Сдержал слово, сказанное в давние времена через святых Своих пророков,

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

Что спасет нас от наших врагов, от руки ненавидящих нас.

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

Он сотворил милость нашим отцам, не забыл о святом Своем договоре,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

О клятвенном обещании отцу нашему Аврааму позволить нам

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

Уйти из вражеских рук и уже без оглядки

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

Служить Ему в святости и правде перед Ним во все дни нашей жизни.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

А ты, дитя, будешь зваться пророком Всевышнего. Ты идешь прежде Господа — путь Ему приготовить,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

Народу Его открыть правду о спасении через отпущение грехов

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

По утробной Бога нашего милости. Сойдет к нам свет свыше

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

И будет светить всем, кто живет во тьме, в тени смертной — откроет нашему взору путь к миру».

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Между тем младенец рос, укреплялся духом. И был он в пустынных местах до того самого дня, когда явился перед Израилем.

« 16 глава 2 глава »