Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Иаков, раб Божий, раб Господа Иисуса Христа — двенадцати племенам в диаспоре: приветствую вас!

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

Какое бы ни выпало вам новое испытание, братья, каждое полагайте великой радостью.

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

Вы сами знаете, что с испытанием веры приходит терпение.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

Ну, а действие терпения в итоге сообщит вам совершенство законченное, неущербное.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Если у кого из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога. Он всем раздает щедрой рукой, без упреков. Даст и ему.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Но просит пусть с верой, ни на миг не усомнившись. Тот, кто сомневается, подобен морской волне, ветром гонимой и швыряемой:

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Ему лучше оставить мысли получить что-нибудь от Господа.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Такой человек нескладен и во всем, что делает, ненадежен.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

Брат униженный да примет как должное свое возвышение,

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

А богатый — унижение, потому что он отойдет как цвет на лугу.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Встает солнце, палящим зноем иссушает траву — и цвет осыпается, красота лугов сходит на нет. Так никнет и богатый в своей озабоченности.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Счастлив, кто прошел через все испытания и не сломался: он обретет венец жизни — по обещанию Господа тем, кто Его любит.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Когда случается беда, не говори: «Это мне от Бога испытание». Злу и бедам Бог не подвержен и Сам ни на кого беду не насылает.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Каждый попадает в беду из-за своей похоти — она и уведет, и обольстит.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

Похоть, понеся, рождает грех, а претворенный грех оборачивается смертью.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Не заблуждайтесь, дорогие братья:

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

От Отца светил, неизменного, не имеющего и тени перемен, приходит свыше только дарование полезное, дар совершенный.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Он по Слову истины задумал и породил нас, сделал нас неким первоначалом Своих творений.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Запомните, дорогие братья: нам всем нужно прилежно слушать, обдуманно говорить и не давать воли гневу.

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Гнев человека расходится с Божьей правдой.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Откажитесь от развязных манер, от охватившего всех озлобления. С кротостью примите Слово — оно спасает, когда западает в душу.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Будьте деятелями Слова, а не слушателями, поверившими собственному притворству.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Кто слушает Слово и остается к нему глух, подобен тому, кто изучает в зеркале свое лицо, с которым родился:

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

Рассмотрел, отошел и в ту же минуту забыл, как и выглядел.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

А кто проникся законом совершенным, законом свободы, и претворяет его не как рассеянный ученик, а как исполнитель дела, тот трудится с результатом.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Если кто из вас думает, что он набожен, тогда как в речах необуздан, да и сердцем не откровенен, у того набожность пустая.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

Набожности ненапускной, чистой перед Богом Отцом, свойственно опекать сирот и вдов в их заброшенности и оставаться свободной от мерзости мира.

« 28 глава 2 глава »