1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

1-2 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим у Христі Состеном до церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого [1] Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого.

Павел, призванный Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Сосфен —

Призванному свыше, святому по святости Христа Иисуса, народу Божьей церкви в Коринфе, всем, кто вместе с нами где бы то ни было призывает имя Господа нашего Иисуса Христа:

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі.

Всегда благодарю Бога моего за вас, за Божью благодать, дарованную вам через Христа Иисуса.

Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням.

Насколько выше стал уровень вашего владения словом, ваших знаний! И это все Он, Христос!

Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас.

Наше свидетельство о Нем дало свои результаты.

Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа.

Ни в каких дарах свыше нет у вас теперь недостатка. Ждите лишь возвращения Господа нашего Иисуса Христа.

Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні.

С мыслью об этом не так трудно будет продержаться до конца, до истощения упрека в День Господа нашего Иисуса Христа.

Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.

Верен Бог. Он призвал вас к духовному родству со Своим Сыном Иисусом Христом, нашим Господом.

Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях.

Именем нашего Господа Иисуса Христа умоляю вас, братья, друг другу в речах не перечить, разобщению не способствовать, а хранить единство мысли и толка.

Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки.

От домашних Хлои мне стало известно, братья, что среди вас пошли раздоры.

І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я — прибічник Павла» — «Я — Аполлосів» — «Я — Кифин» — «А я — прибічник Христа».

Как я понимаю, каждый у вас говорит свое: «Я Павлов», или: «Я Аполлосов», или: «Я Кифин», или: «Я Христов».

Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове?

Христос что, расщепился? Да и разве Павел был за вас распят? Павлово ли приняли вы крещение?

Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая.

Благодарение Богу! Никого из вас я не крестил, кроме Криспа и Гая,

Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям.

И не давал повода говорить о Павловом крещении.

Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось.

Крестил Стефановых чад и домочадцев. А больше никого память не подсказывает.

Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест [2] Христовий не втратив сили своєї.

Христос послал меня не крестить, а возвещать евангелие, при этом не увлекаться умозрительными построениями, не забывать о силе прямого воздействия креста Христова.

Бо для тих, хто гине, учення про хрест — це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа.

Слово о Распятии для пропащих грешников — глупость, а для нас, спасенных, — Божья сила.

Як сказано у Святому Писанні: «Я знищу мудрість мудрих і зведу нанівець розум розумних».

Написано: «Развею мудрость мудрецов, разум разумных обессмыслю».

Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?

Где ты, мудрец, книгочей, провозвестник этого века? Бог не дает ли нам знать, что мудрость мира глупа?

Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо.

Вот Божья мудрость: при всем своем уме мир не знает Бога. Богу угодно было спасти верующих «глупостью» евангельской проповеди.

Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки — мудрості.

Иудеи требуют знамений, эллинам подавай глубокую мысль,

Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган — безглуздям.

А мы возвещаем распятого Христа: для иудеев — досада, для язычников — глупость.

І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос — сила і мудрість Божа.

Но для призванных, как иудеев, так и эллинов, Христос — Божья сила и Божья мудрость.

Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.

И выходит, что немудреное Божье мудрее человека и бессильное Божье — сильнее.

Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних.

Взгляните, братья, на самих себя, призванных. Много ли было среди вас прежде по свойству человека мудрых? Много ли в чемнибудь сильных? Много ли именитых?

Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних.

Но Бог избрал немудреное мира, чтобы посрамить мудрых, и бессильное мира избрал Бог, чтобы посрамить силу.

28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.

И неприметное в мире, приниженное и малоценное избрал Бог для упразднения ценимого,

Чтобы не заноситься перед Богом ничему человеческому.

Він — джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою.

Он — начало вашей причастности ко Христу Иисусу, который сделался для нас мудростью от Бога, праведностью и святостью. И искуплением.

Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом».

По этому поводу написано: «Превозносящийся — превозносись Господом».

« 16 глава 2 глава »