Филип’ян 1 глава

Послання св. апостола Павла до филип'ян
Сучасний переклад → Аверинцев: отдельные книги

Павло і Тимофій, слуги Ісуса Христа, шлють вітання всім вам, Божим людям в Ісусі Христі, які живуть у Филипах разом зі старійшинами [1] і особливими слугами вашими.

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого Господа Ісуса Христа.

Щоразу дякую я своєму Богові, згадуючи про вас.

Кожна моя молитва за всіх вас сповнена радості.

Адже ви допомагали мені проповідувати Добру Звістку від найпершого дня й донині.

Я певний у тому, що Господь, Який розпочав благодійну справу серед вас, продовжуватиме її аж до того дня, коли Христос прийде знову й завершить її.

Мені так і належить думати про вас, бо ви дуже близькі серцю моєму. І не лише у в’язниці, а й коли я захищаю й непохитно утверджую Добру Звістку, ви завжди були спільниками моїми у милості Божій.

І Бог мені свідок, що я дуже сильно хочу бачити вас, бо люблю усіх вас любов’ю Ісуса Христа.

Ось молитва моя за вас:Щоб любов ваша все більше зростала разом із знанням і розумінням.

Молюся я, щоб ви повсякчас були спроможні розрізняти важливе від нікчемного, і завжди могли вибрати найкраще, й залишатися чистими і бездоганними до Дня приходу Христового;

щоб ви з допомогою Ісуса Христа сповнилися плодами праведності на Славу і хвалу Божу.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що все, що сталося зі мною, сприяло поширенню Доброї Звістки.

Бо вся сторожа палацу та всі інші дізналися, що причиною мого ув’язнення є те, що я служу Христу.

До того ж, через моє ув’язнення більшість братів у Господі підбадьорилася. Вони проповідують Слово Боже більш відверто і без страху.

Це правда, що дехто з них проповідує Христа через заздрість і суперечки. Та інші — завдяки своїй добрій волі.

Такі люди роблять це через свою любов, бо знають, що Бог поставив мене захищати Добру Звістку.

Інші ж говорять про Христа через своє егоїстичне честолюбство і нещиро, бо думають, що зможуть зробити мені прикрість, поки я ув’язнений.

Та яке це має значення? Важливо те, що так або інакше, з корисливих міркувань чи щиро, проголошують Христа, а те мені на радість. Це тішитиме мене і надалі.

Адже знаю я, що матиму визволення [2] завдяки вашим молитвам і допомозі від Духа Ісуса Христа.

Моє ревне чекання і надія, що я не буду посоромлений нічим, а з усією своєю сміливістю, як завжди, і особливо тепер, вихвалятиму Христа у тілі своєму — байдуже, чи житиму я, чи помру.

Бо життя для мене — це Христос, а смерть — надбання.[3]

Якщо ж і надалі житиму я в цьому тілі, то продовжуватиму свою працю в iм’я Господнє. Отже, не знаю, що мені вибрати.

Мені важко зробити вибір. Інколи, я маю бажання піти з цього життя і бути з Христом, бо було б це значно краще для мене.

Але ж вам необхідно, щоб я залишався жити.

І оскільки я переконаний в цьому, то знаю, що залишатимуся тут і буду з вами всіма заради вашого духовного розвитку і втіхи, що йдуть від віри.

Коли я знову до вас прийду, ви пишатиметеся тим, що Ісус Христос зробив, допомагаючи мені.

Але у всякому разі живіть так, щоб життя ваше приносило шану Добрій Звістці про Христа. Тоді, будучи разом з вами, чи далеко від вас, зможу почути, що ви стійко, з єдиним серцем і душею боретеся за віру, яка проголошена в Добрій Звістці.

Не лякайтеся тих, хто проти вас. Ваша мужність є доказом від Бога, що всі вороги ваші будуть знищені, а ви — врятовані.

Бо привілей, дарований вам — не лише вірити в Христа, але також і страждати за Нього.

Ви вступили в ту ж саму боротьбу, в яку, як ви бачили, було втягнуто й мене. Тож вам необхідно пройти через усі ті труднощі, що випали й на мою долю.

« 6 глава 2 глава »