Сучасний переклад
1 Вітання від апостола Павла, не призначеного людьми, ані посланого ними нести Благу Вість. Я апостол владою Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих.
2 Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам галатським.[1]
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
4 Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого.
5 Слава Йому на віки вічні! Амінь.
6 Я здивований, що ви так скоро відвернулися від Господа, Який покликав вас благодаттю Христовою, і звернулися до чогось іншого, ніж істинне Благовістя.
7 Насправді ж це зовсім не Благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа.
8 І якщо проповідь йтиме від аби кого, навіть Ангела Небесного, але вона суперечитиме тому, про що ми проповідували, то хай той проповідник буде проклятий!
9 Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам Благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий!
10 У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Якщо я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.
11 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував — не від людей.
12 Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.
13 Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її.
14 У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.
15 Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому.
16 Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей.
17 Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.
18 Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів.
19 І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього.
20 Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам!
21 Потім я вирушив до Сирії та Кілікії.[2]
22 Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто.
23 Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати».
24 І вони славили Бога через мене.
Комментарии Скоуфилда
6 Благодать — это то, чем проверяется истинность благовестия. Если в проповеди не упоминается о благодати или говорится о ней вкупе с законом как о средстве оправдания или освящения (Гал 2:21; 3:1−3), либо в проповеди отвергается виновность в грехе, которая и есть единственный повод к проявлению благодати, то это — «иное благовестие», и проповедующий его находится под проклятием (анафемой) Божиим (ст. 8−9).
10 Заявление Павла в этом стихе подтверждается следующим:
1) Галаты знают, что Павел не ищет благоволения у людей (ст. 10).
2) Доказывая, что проповедуемое им Евангелие было откровением ему от Бога (ст. 11−12), он исходит из этой их осведомленности о его характере, опирается на нее.
3) Что же касается иудействовавших христиан, то Павел сам был ревностным иудеем, но оставил иудаизм и принял нечто лучшее (ст. 13−14).
4) Он проповедовал благодать до того, как встретился с некоторыми из апостолов (ст. 15−24).
5) Когда же он встретился с другими апостолами, то тем нёчего было прибавить к его откровениям (2:1-6).
6) Они полностью признании апостольство Павла (2:7−10).
7) Если бы законники стали ссылаться на авторитет Петра, то разве не было бы им ответом, что сам Петр, будучи обличен (2:11−14), не искал в нем защиты?
13 Если система взглядов и правил, утвержденная Моисеем, и продолжала существовать, то с наступлением периода благодати они становилась лишь «образом жизни в иудействе» или «иудейской религией».
14 В 13-м и 14-м стихах слово иудейство выражается греческим словом иудаисмос (иудаизм). В Деян 26:5 и Иак 1:26−27 в греческом оригинале упот и ребляется слово фрескаия, то есть религиозное служение, которое переводится как — «вероисповедание» и «благочестие» а в Кол 2:18 как «служение». За исключением Иак 1:27, это слово употребляется в отрицательном смысле, и никогда — как синоним спасения или духовности.