Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

 
 

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
 
Как уже́ мно́гие на́чали составля́ть повествова́ния о соверше́нно изве́стных ме́жду на́ми собы́тиях,

 
как переда́ли нам то бы́вшие с са́мого нача́ла очеви́дцами и служи́телями Сло́ва,

 
то рассуди́лось и мне, по тща́тельном иссле́довании всего́ снача́ла, по поря́дку описа́ть тебе́, достопочте́нный Феофи́л,

 
что́бы ты узна́л твёрдое основа́ние того́ уче́ния, в кото́ром был наста́влен.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
 
Во дни И́рода, царя́ Иуде́йского, был свяще́нник из А́виевой чреды́, и́менем Заха́рия, и жена́ его́ из ро́да Ааро́нова, и́мя ей Елисаве́та.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
 
О́ба они́ бы́ли пра́ведны пред Бо́гом, поступа́я по всем за́поведям и уста́вам Госпо́дним беспоро́чно.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
 
У них не́ бы́ло дете́й, и́бо Елисаве́та была́ непло́дна, и о́ба бы́ли уже́ в лета́х прекло́нных.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
 
Одна́жды, когда́ он в поря́дке свое́й чреды́ служи́л пред Бо́гом,

 
по жре́бию, как обыкнове́нно бы́ло у свяще́нников, доста́лось ему́ войти́ в храм Госпо́день для кажде́ния,

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
 
а всё мно́жество наро́да моли́лось вне во вре́мя кажде́ния, —

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
 
тогда́ яви́лся ему́ А́нгел Госпо́день, сто́я по пра́вую сто́рону же́ртвенника кади́льного.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
 
Заха́рия, уви́дев его́, смути́лся, и страх напа́л на него́.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
 
А́нгел же сказа́л ему́: не бо́йся, Заха́рия, и́бо услы́шана моли́тва твоя́, и жена́ твоя́ Елисаве́та роди́т тебе́ сы́на, и наречёшь ему́ и́мя: Иоа́нн;

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
 
и бу́дет тебе́ ра́дость и весе́лие, и мно́гие о рожде́нии его́ возра́дуются,

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
 
и́бо он бу́дет вели́к пред Го́сподом; не бу́дет пить вина́ и сике́ра, и Ду́ха Свято́го испо́лнится ещё от чре́ва ма́тери свое́й;

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
 
и мно́гих из сыно́в Изра́илевых обрати́т к Го́споду Бо́гу их;

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
 
и преды́дет пред Ним в ду́хе и си́ле Илии́, что́бы возврати́ть сердца́ отцо́в де́тям, и непокори́вым о́браз мы́слей пра́ведников, дабы́ предста́вить Го́споду наро́д пригото́вленный.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
 
И сказа́л Заха́рия А́нгелу: по чему́ я узна́ю э́то? и́бо я стар, и жена́ моя́ в лета́х прекло́нных.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
 
А́нгел сказа́л ему́ в отве́т: я Гаврии́л, предстоя́щий пред Бо́гом, и по́слан говори́ть с тобо́ю и бла́говестить тебе́ сие́;

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
 
и вот, ты бу́дешь молча́ть и не бу́дешь име́ть возмо́жности говори́ть до того́ дня, как э́то сбу́дется, за то, что ты не пове́рил слова́м мои́м, кото́рые сбу́дутся в своё вре́мя.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
 
Ме́жду те́м наро́д ожида́л Заха́рию и диви́лся, что он ме́длит в хра́ме.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
 
Он же, вы́йдя, не мог говори́ть к ним; и они́ по́няли, что он ви́дел виде́ние в хра́ме; и он объясня́лся с ни́ми зна́ками, и остава́лся нем.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
 
А когда́ око́нчились дни слу́жбы его́, возврати́лся в дом свой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
 
По́сле сих дней зачала́ Елисаве́та, жена́ его́, и таи́лась пять ме́сяцев и говори́ла:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
 
так сотвори́л мне Госпо́дь во дни сии́, в кото́рые призре́л на меня́, что́бы снять с меня́ поноше́ние ме́жду людьми́.

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
 
В шесто́й же ме́сяц по́слан был А́нгел Гаврии́л от Бо́га в го́род Галиле́йский, называ́емый Назаре́т,

 
к Де́ве, обручённой му́жу, и́менем Ио́сифу, из до́ма Дави́дова; и́мя же Де́ве: Мари́я.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
 
А́нгел, войдя́ к Ней, сказа́л: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю; благослове́нна Ты ме́жду жёнами.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
 
Она́ же, уви́дев его́, смути́лась от слов его́ и размышля́ла, что бы э́то бы́ло за приве́тствие.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
 
И сказа́л Ей А́нгел: не бо́йся, Мари́я, и́бо Ты обрела́ благода́ть у Бо́га;

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
 
и вот, зачнёшь во чре́ве, и роди́шь Сы́на, и наречёшь Ему́ и́мя: Иису́с.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
 
Он бу́дет вели́к и наречётся Сы́ном Всевы́шнего, и даст Ему́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отца́ Его́;

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
 
и бу́дет ца́рствовать над до́мом Иа́кова вове́ки, и Ца́рству Его́ не бу́дет конца́.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
 
Мари́я же сказа́ла А́нгелу: как бу́дет э́то, когда́ Я му́жа не зна́ю?

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
 
А́нгел сказа́л Ей в отве́т: Дух Свято́й найдёт на Тебя́, и си́ла Всевы́шнего осени́т Тебя́; посему́ и рожда́емое Свято́е наречётся Сы́ном Бо́жиим.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
 
Вот и Елисаве́та, ро́дственница Твоя́, называ́емая непло́дною, и она́ зачала́ сы́на в ста́рости свое́й, и ей уже́ шесто́й ме́сяц,

Немає нічого неможливого для Бога”».
 
и́бо у Бо́га не оста́нется бесси́льным никако́е сло́во.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
 
Тогда́ Мари́я сказа́ла: се, Раба́ Госпо́дня; да бу́дет Мне по сло́ву твоему́. И отошёл от Неё А́нгел.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
 
Встав же Мари́я во дни сии́, с поспе́шностью пошла́ в наго́рную страну́, в го́род Иу́дин,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
 
и вошла́ в дом Заха́рии, и приве́тствовала Елисаве́ту.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
 
Когда́ Елисаве́та услы́шала приве́тствие Мари́и, взыгра́л младе́нец во чре́ве её; и Елисаве́та испо́лнилась Свято́го Ду́ха,

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
 
и воскли́кнула гро́мким го́лосом, и сказа́ла: благослове́нна Ты ме́жду жёнами, и благослове́н плод чре́ва Твоего́!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
 
И отку́да э́то мне, что пришла́ Ма́терь Го́спода моего́ ко мне?

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
 
И́бо когда́ го́лос приве́тствия Твоего́ дошёл до слу́ха моего́, взыгра́л младе́нец ра́достно во чре́ве моём.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
 
И блаже́нна Уве́ровавшая, потому́ что соверши́тся ска́занное Ей от Го́спода.

І мовила Марія:
 
И сказа́ла Мари́я: вели́чит душа́ Моя́ Го́спода,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
 
и возра́довался дух Мой о Бо́ге, Спаси́теле Моём,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
 
что призре́л Он на смире́ние Рабы́ Свое́й, и́бо отны́не бу́дут ублажа́ть Меня́ все роды́;

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
 
что сотвори́л Мне вели́чие Си́льный, и свя́то и́мя Его́;

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
 
и ми́лость Его́ в роды́ родо́в к боя́щимся Его́;

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
 
яви́л си́лу мы́шцы Свое́й; рассе́ял надме́нных помышле́ниями се́рдца их;

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
 
низложи́л си́льных с престо́лов, и вознёс смире́нных;

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
 
а́лчущих испо́лнил благ, и богатя́щихся отпусти́л ни с чем;

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
 
воспри́нял Изра́иля, о́трока Своего́, воспомяну́в ми́лость,

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
 
как говори́л отца́м на́шим, к Авраа́му и се́мени его́ до ве́ка.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
 
Пребыла́ же Мари́я с не́ю о́коло трёх ме́сяцев, и возврати́лась в дом свой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
 
Елисаве́те же наста́ло вре́мя роди́ть, и она́ родила́ сы́на.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
 
И услы́шали сосе́ди и ро́дственники её, что возвели́чил Госпо́дь ми́лость Свою́ над не́ю, и ра́довались с не́ю.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
 
В восьмо́й день пришли́ обре́зать младе́нца и хоте́ли назва́ть его́, по и́мени отца́ его́, Заха́риею.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
 
На э́то мать его́ сказа́ла: нет, а назва́ть его́ Иоа́нном.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
 
И сказа́ли ей: никого́ нет в родстве́ твоём, кто называ́лся бы сим и́менем.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
 
И спра́шивали зна́ками у отца́ его́, как бы он хоте́л назва́ть его́.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
 
Он потре́бовал доще́чку и написа́л: «Иоа́нн и́мя ему́». И все удиви́лись.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
 
И то́тчас разреши́лись уста́ его́ и язы́к его́, и он стал говори́ть, благословля́я Бо́га.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
 
И был страх на всех, живу́щих вокру́г них; и расска́зывали обо всём э́том по всей наго́рной стране́ Иуде́йской.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
 
Все слы́шавшие положи́ли э́то на се́рдце своём и говори́ли: что бу́дет младе́нец сей? И рука́ Госпо́дня была́ с ним.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
 
И Заха́рия, оте́ц его́, испо́лнился Свято́го Ду́ха и проро́чествовал, говоря́:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
 
благослове́н Госпо́дь Бог Изра́илев, что посети́л наро́д Свой и сотвори́л избавле́ние ему́,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
 
и воздви́г рог спасе́ния нам в до́му Дави́да, о́трока Своего́,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
 
как возвести́л уста́ми бы́вших от ве́ка святы́х проро́ков Свои́х,

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
 
что спасёт нас от враго́в на́ших и от руки́ всех ненави́дящих нас;

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]
 
сотвори́т ми́лость с отца́ми на́шими и помя́нет свято́й заве́т Свой,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
 
кля́тву, кото́рою кля́лся Он Авраа́му, отцу́ на́шему, дать нам,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
 
небоя́зненно, по избавле́нии от руки́ враго́в на́ших,

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
 
служи́ть Ему́ в свя́тости и пра́вде пред Ним, во все дни жи́зни на́шей.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
 
И ты, младе́нец, наречёшься проро́ком Всевы́шнего, и́бо преды́дешь пред лицо́м Го́спода пригото́вить пути́ Ему́,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
 
дать уразуме́ть наро́ду Его́ спасе́ние в проще́нии грехо́в их,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,
 
по благоутро́бному милосе́рдию Бо́га на́шего, кото́рым посети́л нас Восто́к свы́ше,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».
 
просвети́ть сидя́щих во тьме и те́ни сме́ртной, напра́вить но́ги на́ши на путь ми́ра.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.
 
Младе́нец же возраста́л и укрепля́лся ду́хом, и был в пусты́нях до дня явле́ния своего́ Изра́илю.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.