Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Ще до існування світу було Слово,[1] і Слово було з Богом, і Слово було Бог.

В нача́ле бы́ло Сло́во, и Сло́во бы́ло у Бо́га, и Сло́во бы́ло Бог.

Той, Хто був Словом, був з Богом споконвіку.

Оно́ бы́ло в нача́ле у Бо́га.

Все було створене через Нього, і ніщо не було створене без Нього.

Всё че́рез Него́ на́чало быть, и без Него́ ничто́ не на́чало быть, что на́чало быть.

В Ньому було життя, і воно було Світлом [2] для людей.

В Нём была́ жизнь, и жизнь была́ свет челове́ков.

Світло сяє в пітьмі, й темрява не здолала [3] світла.

И свет во тьме све́тит, и тьма не объя́ла его́.

Був coбі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан.

Был челове́к, по́сланный от Бо́га; и́мя ему́ Иоа́нн.

Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього.

Он пришёл для свиде́тельства, что́бы свиде́тельствовать о Све́те, дабы́ все уве́ровали че́рез него́.

Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Нього,

Он не́ был свет, но был по́слан, что́бы свиде́тельствовать о Све́те.

про справжнє Світло, Яке приходить у світ і світить кожній людині.

Был Свет и́стинный, Кото́рый просвеща́ет вся́кого челове́ка, приходя́щего в мир.

Слово вже було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його.

В ми́ре был, и мир че́рез Него́ на́чал быть, и мир Его́ не позна́л.

Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його.

Пришёл к свои́м, и свои́ Его́ не при́няли.

Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими.

А тем, кото́рые при́няли Его́, ве́рующим во и́мя Его́, дал власть быть ча́дами Бо́жиими,

Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога.

кото́рые ни от кро́ви, ни от хоте́ния пло́ти, ни от хоте́ния му́жа, но от Бо́га роди́лись.

І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди.

И Сло́во ста́ло пло́тию, и обита́ло с на́ми, по́лное благода́ти и и́стины; и мы ви́дели сла́ву Его́, сла́ву, как Единоро́дного от Отца́.

Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде за мною — величніший за мене, бо Він був і до мене”.

Иоа́нн свиде́тельствует о Нём и, восклица́я, говори́т: Сей был Тот, о Кото́ром я сказа́л, что Иду́щий за мно́ю стал впереди́ меня́, потому́ что был пре́жде меня́.

16-17 Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою, бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа.

И от полноты́ Его́ все мы при́няли и благода́ть на благода́ть,

и́бо зако́н дан че́рез Моисе́я; благода́ть же и и́стина произошли́ че́рез Иису́са Христа́.

Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, Який і є Богом, Tой, Xто найближчий до Отця, Він показав нам, який Бог є».[4]

Бо́га не ви́дел никто́ никогда́; Единоро́дный Сын, су́щий в не́дре О́тчем, Он яви́л.

19-20 Коли юдеїські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».

И вот свиде́тельство Иоа́нна, когда́ Иуде́и присла́ли из Иерусали́ма свяще́нников и леви́тов спроси́ть его́: кто ты?

Он объяви́л, и не отрёкся, и объяви́л, что я не Христо́с.

«То хто ж ти такий? — спитали вони, — Ілля?» «Ні», — відповів він. «Може, пророк [5]?» Він знову відповів: «Ні».

И спроси́ли его́: что же? ты Илия́? Он сказа́л: нет. Проро́к? Он отвеча́л: нет.

Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?»

Сказа́ли ему́: кто же ты? что́бы нам дать отве́т посла́вшим нас: что ты ска́жешь о себе́ само́м?

Іоан сказав словами пророка Ісаї: «Я голос Того, хто гукає в пустелі: „Зробіть прямим шлях для Господа”».

Он сказа́л: я глас вопию́щего в пусты́не: «испра́вьте путь Го́споду», как сказа́л проро́к Иса́ия.

Цих людей, які розпитували Іоана, послали фарисеї.

А по́сланные бы́ли из фарисе́ев;

Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?»

И они́ спроси́ли его́: что же ты кре́стишь, е́сли ты ни Христо́с, ни Илия́, ни проро́к?

26-27 У відповідь він сказав: «Я хрещу людей водою, та серед вас є Той, Невідомий вам, Хто прийде після мене. Я ж не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій».

Иоа́нн сказа́л им в отве́т: я крещу́ в воде́; но стои́т среди́ вас Не́кто, Кото́рого вы не зна́ете.

Он-то Иду́щий за мно́ю, но Кото́рый стал впереди́ меня́. Я недосто́ин развяза́ть реме́нь у о́буви Его́.

Все це сталося у Віфанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей.

Э́то происходи́ло в Вифаваре́ при Иорда́не, где крести́л Иоа́нн.

Наступного дня, побачивши, що до нього йде Ісус, Іоан промовив: «Он гляньте, це Ягня Боже, Яке забирає на себе гріх світу.

На друго́й день ви́дит Иоа́нн иду́щего к нему́ Иису́са и говори́т: вот А́гнец Бо́жий, Кото́рый берёт на Себя́ грех ми́ра.

Це Він, про Кого я казав: „За мною йде Той, Хто величніший за мене, бо Він був і до мене.

Сей есть, о Кото́ром я сказа́л: «за мно́ю идёт Муж, Кото́рый стал впереди́ меня́, потому́ что Он был пре́жде меня́».

Навіть я не знав Його, але я прийшов хрестити людей водою, щоб народ ізраїльський знав, що Він — Христос”».

Я не знал Его́; но для того́ пришёл крести́ть в воде́, что́бы Он я́влен был Изра́илю.

І ось іще що сказав Іоан: «Я бачив Духа, що сходив до Нього з неба в подобі голуба і залишався на Ньому.

И свиде́тельствовал Иоа́нн, говоря́: я ви́дел Ду́ха, сходя́щего с не́ба, как го́лубя, и пребыва́ющего на Нём.

Навіть я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити людей водою, сказав мені: „Ти побачиш Духа, що зійде і залишиться з Чоловіком. Він і є Той, Хто хреститиме Духом Святим”.

Я не знал Его́; но Посла́вший меня́ крести́ть в воде́ сказа́л мне: «на Кого́ уви́дишь Ду́ха сходя́щего и пребыва́ющего на Нём, Тот есть крестя́щий Ду́хом Святы́м».

Я це бачив і свідчу, що Він і є Син Божий[6]».

И я ви́дел и засвиде́тельствовал, что Сей есть Сын Бо́жий.

Наступного дня Іоан знову був там з двома своїми учнями.

На друго́й день опя́ть стоя́л Иоа́нн и дво́е из ученико́в его́.

Побачивши Ісуса, Який проходив повз них, він сказав: «Погляньте, ось Ягня Боже».

И, уви́дев иду́щего Иису́са, сказа́л: вот А́гнец Бо́жий.

Двоє його учнів почули це й послідували за Ісусом.

Услы́шав от него́ сии́ слова́, о́ба ученика́ пошли́ за Иису́сом.

Ісус обернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, запитав: «Чого вам треба?» А ті відповіли: «Равві! Де Ти живеш?» («Равви» означає «Вчитель»).

Иису́с же, обрати́вшись и уви́дев их иду́щих, говори́т им: что вам на́добно? Они́ сказа́ли Ему́: Ра́вви, — что зна́чит: «учи́тель», — где живёшь?

«Ходімо, побачите», — відповів Ісус. Тож вони пішли й побачили, де Він живе, і залишилися в Нього аж до вечора. І було то близько четвертої години.

Говори́т им: пойди́те и уви́дите. Они́ пошли́ и уви́дели, где Он живёт; и пробы́ли у Него́ день тот. Бы́ло о́коло деся́того ча́са.

Почувши те, що сказав Іоан про Нього, вони пішли за Ісусом. Одного з тих двох, звали Андрієм, і був він братом Симона, якого ще звали Петром.

Оди́н из двух, слы́шавших от Иоа́нна об Иису́се и после́довавших за Ним, был Андре́й, брат Си́мона Петра́.

Насамперед він знайшов свого брата Симона і сказав йому: «Ми знайшли Месію». (Це слово означає «Христос»).

Он пе́рвый нахо́дит бра́та своего́ Си́мона и говори́т ему́: мы нашли́ Месси́ю, что зна́чит: «Христо́с»;

Тоді Андрій привів Симона до Ісуса, та подивившись на нього, Він мовив: «Ти, Симон, син Йони, зватимешся Кифою[7]».

и привёл его́ к Иису́су. Иису́с же, взгляну́в на него́, сказа́л: ты — Си́мон, сын Ио́нин; ты наречёшься Ки́фа, что зна́чит: «ка́мень» (Пётр).

Наступного дня Ісус вирішив іти до Ґалилеї. Зустрівши Пилипа, Ісус звернувся до нього: «Йди за Мною».

На друго́й день Иису́с восхоте́л идти́ в Галиле́ю, и нахо́дит Фили́ппа и говори́т ему́: иди́ за Мно́ю.

Пилип був родом із Вефсаїди, того ж самого міста, що і Андрій та Петро.

Фили́пп же был из Вифсаи́ды, из одного́ го́рода с Андре́ем и Петро́м.

Коли Пилип зустрів Нафанаїла,[8] то сказав йому: «Ми знайшли Того, про Кого Мойсей писав у Законі і про Кого писали пророки. Це Ісус із Назарета, Йосипів Син».

Фили́пп нахо́дит Нафанаи́ла и говори́т ему́: мы нашли́ Того́, о Кото́ром писа́л Моисе́й в зако́не и проро́ки, Иису́са, сы́на Ио́сифова, из Назаре́та.

Нафанаїл запитав Пилипа: «Чи може щось добре прийти з Назарета?» А Пилип відповів: «Ходімо, сам переконаєшся».

Но Нафанаи́л сказа́л ему́: из Назаре́та мо́жет ли быть что до́брое? Фили́пп говори́т ему́: пойди́ и посмотри́.

Побачивши, що Нафанаїл іде до Нього, Ісус сказав: «Ось справжній ізраїльтянин, який зовсім не має лукавства[9]».

Иису́с, уви́дев иду́щего к Нему́ Нафанаи́ла, говори́т о нём: вот по́длинно Израильтя́нин, в кото́ром нет лука́вства.

«Звідки Ти знаєш мене?» — спитав Нафанаїл. Ісус відповів: «Перш ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе, коли ти сидів під фіґовим деревом».

Нафанаи́л говори́т Ему́: почему́ Ты зна́ешь меня́? Иису́с сказа́л ему́ в отве́т: пре́жде не́жели позва́л тебя́ Фили́пп, когда́ ты был под смоко́вницею, Я ви́дел тебя́.

«Равві, Ти — Син Божий, Цар Ізраїлю», — сказав Нафанаїл. Ісус же відповів йому на те:

Нафанаи́л отвеча́л Ему́: Ра́вви! Ты — Сын Бо́жий, Ты — Царь Изра́илев.

«Ти повірив у Мене, бо Я сказав, що бачив тебе під фіґовим деревом? Та ти побачиш іще більші дива».

Иису́с сказа́л ему́ в отве́т: ты ве́ришь, потому́ что Я тебе́ сказа́л: «Я ви́дел тебя́ под смоко́вницею»; уви́дишь бо́льше сего́.

І додав: «Істинно кажу тобі: побачиш ти, як небо розкриється і Ангели Господні підійматимуться та спускатимуться на Сина Людського».

И говори́т ему́: и́стинно, и́стинно говорю́ вам: отны́не бу́дете ви́деть не́бо отве́рстым и А́нгелов Бо́жиих восходя́щих и нисходя́щих к Сы́ну Челове́ческому.

« 24 глава 2 глава »