Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Иа́ков, раб Бо́га и Го́спода Иису́са Христа́, двена́дцати коле́нам, находя́щимся в рассе́янии, — ра́доваться.

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

С вели́кою ра́достью принима́йте, бра́тия мои́, когда́ впада́ете в разли́чные искуше́ния,

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

зна́я, что испыта́ние ва́шей ве́ры произво́дит терпе́ние;

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

терпе́ние же должно́ име́ть соверше́нное де́йствие, что́бы вы бы́ли соверше́нны во всей полноте́, без вся́кого недоста́тка.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Е́сли же у кого́ из вас недостаёт му́дрости, да про́сит у Бо́га, даю́щего всем про́сто и без упрёков, — и да́стся ему́.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Но да про́сит с ве́рою, нима́ло не сомнева́ясь, потому́ что сомнева́ющийся подо́бен морско́й волне́, ве́тром поднима́емой и развева́емой.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Да не ду́мает тако́й челове́к получи́ть что-нибу́дь от Го́спода.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Челове́к с двоя́щимися мы́слями не твёрд во всех путя́х свои́х.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

Да хва́лится брат уни́женный высото́ю свое́ю,

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

а бога́тый — униже́нием свои́м, потому́ что он прейдёт, как цвет на траве́.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Восхо́дит со́лнце, настаёт зной, и зно́ем иссуша́ет траву́, цвет её опада́ет, исчеза́ет красота́ ви́да её; так увяда́ет и бога́тый в путя́х свои́х.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Блаже́н челове́к, кото́рый перено́сит искуше́ние, потому́ что, быв испы́тан, он полу́чит вене́ц жи́зни, кото́рый обеща́л Госпо́дь лю́бящим Его́.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

В искуше́нии никто́ не говори́: «Бог меня́ искуша́ет»; потому́ что Бог не искуша́ется злом и Сам не искуша́ет никого́,

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

но ка́ждый искуша́ется, увлека́ясь и обольща́ясь со́бственною по́хотью;

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

по́хоть же, зача́в, рожда́ет грех, а сде́ланный грех рожда́ет смерть.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Не обма́нывайтесь, бра́тия мои́ возлю́бленные.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Вся́кое дая́ние до́брое и вся́кий дар соверше́нный нисхо́дит свы́ше, от Отца́ све́тов, у Кото́рого нет измене́ния и ни те́ни переме́ны.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Восхоте́в, роди́л Он нас сло́вом и́стины, что́бы нам быть не́которым нача́тком Его́ созда́ний.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Ита́к, бра́тия мои́ возлю́бленные, вся́кий челове́к да бу́дет скор на слы́шание, ме́длен на слова́, ме́длен на гнев,

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

и́бо гнев челове́ка не твори́т пра́вды Бо́жией.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Посему́, отложи́в вся́кую нечистоту́ и оста́ток зло́бы, в кро́тости прими́те насажда́емое сло́во, мо́гущее спасти́ ва́ши ду́ши.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Бу́дьте же исполни́тели слова́, а не слы́шатели то́лько, обма́нывающие сами́х себя́.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

И́бо, кто слу́шает сло́во и не исполня́ет, тот подо́бен челове́ку, рассма́тривающему приро́дные черты́ лица́ своего́ в зе́ркале:

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

он посмотре́л на себя́, отошёл и то́тчас забы́л, како́в он.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Но кто вни́кнет в зако́н соверше́нный, зако́н свобо́ды, и пребу́дет в нём, тот, бу́дучи не слу́шателем забы́вчивым, но исполни́телем де́ла, блаже́н бу́дет в своём де́йствовании.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Е́сли кто из вас ду́мает, что он благочести́в, и не обу́здывает своего́ языка́, но обольща́ет своё се́рдце, у того́ пусто́е благоче́стие.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

Чи́стое и непоро́чное благоче́стие пе́ред Бо́гом и Отцо́м есть то, что́бы призира́ть сиро́т и вдов в их скорбя́х и храни́ть себя́ неосквернённым от ми́ра.

« 28 глава 2 глава »