1 Івана 1 глава

Перше соборне послання св. апостола Івана
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Про те, що було споконвіку, про що ми самі чули, свідками чого ми були, що бачили на власні очі й чого торкалися власними руками, про Слово [1] Життя ми свідчимо.

О том, что бы́ло от нача́ла, что мы слы́шали, что ви́дели свои́ми оча́ми, что рассма́тривали и что осяза́ли ру́ки на́ши, о Сло́ве жи́зни, —

Той, Хто є Життям з’явився нам і ми бачили Його й зараз свідчимо про Нього. Тепер ми сповіщаємо про Вічне Життя, яке було з Отцем, і було явлене нам.

и́бо жизнь яви́лась, и мы ви́дели и свиде́тельствуем, и возвеща́ем вам сию́ ве́чную жизнь, кото́рая была́ у Отца́ и яви́лась нам, —

Ми бачили й чули Його і тепер сповіщаємо про Нього і вам, щоб ви також мали спільність [2] із нами. А наша спільність — з Отцем і Його Сином Ісусом Христом.

о том, что мы ви́дели и слы́шали, возвеща́ем вам, что́бы и вы име́ли обще́ние с на́ми: а на́ше обще́ние — с Отцо́м и Сы́ном Его́, Иису́сом Христо́м.

Отож і пишемо ми про це, щоб радість наша [3] була повною!

И сие́ пи́шем вам, что́бы ра́дость ва́ша была́ соверше́нна.

Ось Послання, яке ми почули від Ісуса Христа і сповіщаємо вам: «Бог є Світло, і темряви в Ньому немає зовсім».

И вот благове́стие, кото́рое мы слы́шали от Него́ и возвеща́ем вам: Бог есть свет, и нет в Нём никако́й тьмы.

Якщо ж ми говоримо, що прилучилися до Бога, але й продовжуємо жити в темряві гріха, то обманюємо самі себе й не наслідуємо істини.

Е́сли мы говори́м, что име́ем обще́ние с Ним, а хо́дим во тьме, то мы лжём и не поступа́ем по и́стине;

Але якщо ми живемо в Світлі та праведності, як і Він живе у Світлі, то маємо спільність одне з одним, а кров Ісуса, Сина Божого, очищає нас від усіх гріхів.

е́сли же хо́дим во све́те, подо́бно как Он во све́те, то име́ем обще́ние друг с дру́гом, и Кровь Иису́са Христа́, Сы́на Его́, очища́ет нас от вся́кого греха́.

Якщо ж ми стверджуємо, що не маємо гріха, то обдурюємо самі себе. Це означає, що немає в нас правди.

Е́сли говори́м, что не име́ем греха́, — обма́нываем сами́х себя́, и и́стины нет в нас.

Якщо ж ми визнаємо свої гріхи, то Всевишній, справедливий і праведний, прощає їх і очищає нас від усієї неправедності.

Е́сли испове́дуем грехи́ на́ши, то Он, бу́дучи ве́рен и пра́веден, прости́т нам грехи́ на́ши и очи́стит нас от вся́кой непра́вды.

Якщо ж ми кажемо, що ми не чинили гріха, то робимо з Нього брехуна, і Послання Його — не в наших серцях.[4]

Е́сли говори́м, что мы не согреши́ли, то представля́ем Его́ лжи́вым, и сло́ва Его́ нет в нас.

« 3 глава 2 глава »