3 Івана 1 глава

Третє соборне послання св. апостола Івана
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Від старця [1] до мого улюбленого друга Ґая, якого я насправді люблю.

Ста́рец — возлю́бленному Га́ию, кото́рого я люблю́ по и́стине.

Любий друже! Я молюся, щоб ти процвітав в усьому, і щоб був здоровий, бо вже я знаю, що ти духовно процвітаєш.

Возлю́бленный! Молю́сь, что́бы ты здра́вствовал и преуспева́л во всём, как преуспева́ет душа́ твоя́.

Зрадів я безмежно, коли брати наші прийшли й засвідчили відданість твою правді.[2] Вони розповіли, як неухильно йдеш ти дорогою правди.

И́бо я весьма́ обра́довался, когда́ пришли́ бра́тия и засвиде́тельствовали о твое́й ве́рности, как ты хо́дишь в и́стине.

І немає для мене більшої радості, ніж чути, що діти мої йдуть дорогою правди.

Для меня́ нет бо́льшей ра́дости, как слы́шать, что де́ти мои́ хо́дят в и́стине.

Мій любий друже! Ти чиниш правильно, коли робиш усе можливе для віруючих братів наших, хоча для тебе вони незнайомі.

Возлю́бленный! Ты как ве́рный поступа́ешь в том, что де́лаешь для бра́тьев и для стра́нников.

Про любов твою вони засвідчили перед церквою. Ти добре зробиш, якщо допоможеш їм продовжити їхню мандрівку, і роби це так, як би то було Богу до вподоби.

Они́ засвиде́тельствовали пе́ред це́рковью о твое́й любви́. Ты хорошо́ посту́пишь, е́сли отпу́стишь их, как должно́ ра́ди Бо́га,

Бо пішли вони служити Христу, не приймаючи ніякої допомоги від невіруючих.

и́бо они́ ра́ди и́мени Его́ пошли́, не взяв ничего́ от язы́чников.

Тож ми маємо підтримувати таких людей, щоб стати причетними до служіння істині.

Ита́к, мы должны́ принима́ть таковы́х, что́бы сде́латься споспе́шниками и́стине.

Я написав листа до церкви, але Діотреф, який прагне бути главою її, не приділив йому ніякої уваги.

Я писа́л це́ркви; но лю́бящий пе́рвенствовать у них Диотре́ф не принима́ет нас.

Тож коли я прийду, то матиму розмову з ним про те, що він робить. Він брехливо обмовляв нас, але й цього йому замало. Крім того, він не виявляє гостинності до віруючих братів наших, а тим, хто хоче їх прийняти, він заважає, і виганяє їх з церкви!

Посему́, е́сли я приду́, то напо́мню о дела́х, кото́рые он де́лает, понося́ нас злы́ми слова́ми, и, не дово́льствуясь тем, и сам не принима́ет бра́тьев, и запреща́ет жела́ющим, и изгоня́ет из це́ркви.

Любий друже! Не наслідуй того, що зле, а наслідуй добре. Той, хто робить добро, належить Богу, а хто чинить зло, Бога не знає.

Возлю́бленный! не подража́й злу, но добру́. Кто де́лает добро́, тот от Бо́га; а де́лающий зло не ви́дел Бо́га.

Про Димитрія всі згадують добре, і то правда. Ми також свідчимо про нього, і ти знаєш, що свідчення наше — правдиве.

О Дими́трии засвиде́тельствовано все́ми и са́мою и́стиною; свиде́тельствуем та́кже и мы, и вы зна́ете, что свиде́тельство на́ше и́стинно.

У мене є багато про що написати тобі, але не хочу довіряти чорнилу та перу.

Мно́гое име́л я писа́ть; но не хочу́ писа́ть к тебе́ черни́лами и тро́стью,

Натомість, я сподіваюся побачити тебе незабаром і поговорити віч-на-віч.

а наде́юсь ско́ро уви́деть тебя́ и поговори́ть уста́ми к уста́м.

Мир тобі! Друзі тут вітають тебе. Будь ласка, привітай пойменно кожного з друзів.

Мир тебе́. Приве́тствуют тебя́ друзья́; приве́тствуй друзе́й поимённо. Ами́нь.

« 1 глава 1 глава »