1 Тимофія 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

1-2 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа, за велінням Бога, нашого Спасителя, та Ісуса Христа, надії нашої, до Тимофія, істинного сина мого у вірі. Благодать, милість і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Господа нашого.

Па́вел, Апо́стол Иису́са Христа́ по повеле́нию Бо́га, Спаси́теля на́шего, и Го́спода Иису́са Христа́, наде́жды на́шей,

Тимофе́ю, и́стинному сы́ну в ве́ре: благода́ть, ми́лость, мир от Бо́га, Отца́ на́шего, и Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего.

Перед тим, як вирушити до Македонії, я попрохав тебе залишитися в Ефесі. Я хочу, щоб ти наказав деяким людям припинити навчати брехні

Отходя́ в Македо́нию, я проси́л тебя́ пребы́ть в Ефе́се и увещева́ть не́которых, что́бы они́ не учи́ли ино́му

і не звертати уваги на вигадки і нескінченні родоводи, що приводять лише до суперечок, а не служать задуму Божому, який виконується через віру.

и не занима́лись ба́снями и родосло́виями бесконе́чными, кото́рые произво́дят бо́льше спо́ры, не́жели Бо́жие назида́ние в ве́ре.

Мета цієї настанови — любов, що йде від доброго серця, чистого сумління і щирої віри.

Цель же увеща́ния есть любо́вь от чи́стого се́рдца и до́брой со́вести и нелицеме́рной ве́ры,

Але деякі люди збочили і відхилилися від усього цього, віддавшись безглуздому марнословству, яке не несе ніякої користі.

от чего́ отступи́в, не́которые уклони́лись в пустосло́вие,

Вони бажають бути вчителями Закону,[1] та не розуміють ні того, що кажуть, ані того, в чому запевняють.

жела́я быть законоучи́телями, но не разуме́я ни того́, о чём говоря́т, ни того́, что утвержда́ют.

Ми знаємо, що Закон добрий, якщо користуватися ним належним чином.

А мы зна́ем, что зако́н добр, е́сли кто зако́нно употребля́ет его́,

Ми також знаємо, що Закон існує не для праведних, а для порушників і заколотників, непоштивих і грішних, нечестивих і безбожників, убивць батьків і матерів, душогубів,

зна́я, что зако́н поло́жен не для пра́ведника, но для беззако́нных и непокори́вых, нечести́вых и гре́шников, развра́тных и осквернённых, для оскорби́телей отца́ и ма́тери, для человекоуби́йц,

розпусників, мужоложців, работорговців, брехунів, лжесвідків і тих, хто діє проти істинного вчення Божого,

для блуднико́в, мужело́жников, человекохи́щников, клеветнико́в, скотоло́жников, лжецо́в, клятвопресту́пников, и для всего́, что проти́вно здра́вому уче́нию,

яке підкоряється славній Добрій Звістці, що йде від благословенного Бога. Мені було довірено нести її людям.

по сла́вному благове́стию блаже́нного Бо́га, кото́рое мне вве́рено.

Я дякую Ісусу Христу, Господу нашому, Який дав мені сили, бо визнав мене гідним і призначив на служіння Собі,

Благодарю́ да́вшего мне си́лу, Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего, что Он призна́л меня́ ве́рным, определи́в на служе́ние,

хоч до того я був богозневажником, гонителем Божої церкви і зухвальцем. Але Господь дарував мені прощення, оскільки чинив я те в невірі й незнанні.

меня́, кото́рый пре́жде был хули́тель и гони́тель и оби́дчик, но поми́лован потому́, что так поступа́л по неве́дению, в неве́рии;

Та безмірна милість Господа нашого перелилася в мене разом з вірою і любов’ю, які знайшов я в Ісусі Христі.

благода́ть же Го́спода на́шего (Иису́са Христа́) откры́лась во мне оби́льно с ве́рою и любо́вью во Христе́ Иису́се.

Ось істина, яка гідна повного і безсумнівного сприйняття: Христос Ісус прийшов у цей світ, аби спасти грішників, а я — найгірший з-поміж них.

Ве́рно и вся́кого приня́тия досто́йно сло́во, что Христо́с Иису́с пришёл в мир спасти́ гре́шников, из кото́рых я пе́рвый.

Саме з цієї причини мені було дано милість, щоб, використавши мене, найгіршого з грішників, Христос Ісус зміг би показати Своє довготерпіння, як приклад для тих, хто пізніше повірив би у Нього й отримав вічне життя.

Но для того́ я и поми́лован, что́бы Иису́с Христо́с во мне пе́рвом показа́л всё долготерпе́ние, в приме́р тем, кото́рые бу́дут ве́ровать в Него́ к жи́зни ве́чной.

Цареві вічному, невмирущому й невидимому, єдиному Богу честь і Слава на віки вічні. Амінь.

Царю́ же веко́в нетле́нному, неви́димому, еди́ному прему́дрому Бо́гу честь и сла́ва во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Я довіряю цей наказ тобі, Тимофію, сину мій, згідно з пророцтвами [2] про тебе, що були зроблені в минулому, щоб ти міг використати їх у праведному бою віри.

Преподаю́ тебе́, сын мой Тимофе́й, сообра́зно с бы́вшими о тебе́ проро́чествами, тако́е завеща́ние, что́бы ты вои́нствовал согла́сно с ни́ми, как до́брый во́ин,

Адже ти маєш віру Господа і чисте сумління. Дехто зрікся цього і втратив [3] свою віру.

име́я ве́ру и до́брую со́весть, кото́рую не́которые отве́ргнув, потерпе́ли кораблекруше́ние в ве́ре;

Серед них Ґіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не говорити супроти Бога.

таковы́ Имене́й и Алекса́ндр, кото́рых я преда́л сатане́, что́бы они́ научи́лись не богоху́льствовать.

« 3 глава 2 глава »