Об’явлення 1 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Одкровення [1] Ісуса Христа було дано Йому Богом, щоб показати слугам Своїм, що має статися незабаром. Христос сповістив про це Свого слугу Іоана, пославши до нього Свого Ангела.

Открове́ние Иису́са Христа́, кото́рое дал Ему́ Бог, что́бы показа́ть раба́м Свои́м, чему́ надлежи́т быть вско́ре. И Он показа́л, посла́в о́ное че́рез А́нгела Своего́ рабу́ Своему́ Иоа́нну,

Іоан свідчить про все, що бачив. Це істинне Послання Бога і свідчення Ісуса Христа.

кото́рый свиде́тельствовал сло́во Бо́жие, и свиде́тельство Иису́са Христа́ и что он ви́дел.

Блаженний той, хто читає і слухає слова цього пророцтва і дотримується написаного, бо час близький. Благодать і мир вам від Того, Хто є, завжди був і має прийти, та від семи духів, які знаходяться перед престолом Його,

Блаже́н чита́ющий и слу́шающие слова́ проро́чества сего́ и соблюда́ющие напи́санное в нём; и́бо вре́мя бли́зко.

Иоа́нн — семи́ церква́м, находя́щимся в А́сии: благода́ть вам и мир от Того́, Кото́рый есть и был и грядёт, и от семи́ ду́хов, находя́щихся пе́ред престо́лом Его́,

і від Ісуса Христа, вірного Свідка, першого, Хто був відроджений із мертвих, від Володаря над земними царями. Ісус любить нас, і Своєю кров’ю звільнив нас від наших гріхів.

и от Иису́са Христа́, Кото́рый есть свиде́тель ве́рный, пе́рвенец из мёртвых и влады́ка царе́й земны́х. Ему́, возлюби́вшему нас и омы́вшему нас от грехо́в на́ших Кро́вию Свое́ю

Він об’єднав нас у Своєму Царстві й зробив нас священиками, які служать Богу, Його Отцю. Слава і сила Йому навіки! Амінь.

и соде́лавшему нас царя́ми и свяще́нниками Бо́гу и Отцу́ Своему́, сла́ва и держа́ва во ве́ки веко́в, ами́нь.

Слухайте, Христос прийде із хмарами і кожен побачить Його, навіть ті, хто прокололи Його.[2] Всі народи землі голоситимуть за Ним. Дійсно, усе станеться саме так! Амінь.

Се, грядёт с облака́ми, и узри́т Его́ вся́кое о́ко и те, кото́рые пронзи́ли Его́; и возрыда́ют пред Ним все племена́ земны́е. Ей, ами́нь.

«Я — Альфа і Омеґа,[3] — говорить Господь Бог, — Той, Хто є, був і має прийти. Я — Всемогутній».

Я есмь А́льфа и Оме́га, нача́ло и коне́ц, говори́т Госпо́дь, Кото́рый есть и был и грядёт, Вседержи́тель.

Я, Іоан, брат ваш в Ісусі, та спільник ваш у стражданнях, царстві й довготерпінні. Мене було зіслано на острів Патмос за те, що я проповідував Слово Боже і свідчив про Ісуса Христа.

Я, Иоа́нн, брат ваш и соуча́стник в ско́рби, и в ца́рствии, и в терпе́нии Иису́са Христа́, был на о́строве, называ́емом Па́тмос, за сло́во Бо́жие и за свиде́тельство Иису́са Христа́.

В Господній День заволодів мною Дух, і почув я за собою гучний голос, ніби сурми заграли.

Я был в ду́хе в день воскре́сный и слы́шал позади́ себя́ гро́мкий го́лос, как бы тру́бный, кото́рый говори́л: Я есмь А́льфа и Оме́га, Пе́рвый и После́дний;

І голос цей мовив: «Запиши в книгу те, що ти бачиш, і пошли до семи церков: Ефеса, Смирни, Перґи, Тіятира, Сарда, Філадельфії та Лаодикії».

то, что ви́дишь, напиши́ в кни́гу и пошли́ церква́м, находя́щимся в А́сии: в Ефе́с, и в Сми́рну, и в Перга́м, и в Фиати́ру, и в Сарди́с, и в Филаде́льфию, и в Лаодики́ю.

Я озирнувся, щоб побачити, що то за голос говорить до мене. І, обернувшись, побачив сім золотих світильників.

Я обрати́лся, что́бы уви́деть, чей го́лос, говори́вший со мно́ю; и, обрати́вшись, уви́дел семь золоты́х свети́льников

Поміж світильників був хтось такий, подібний до Сина Людського. Вбраний Він був у довгий одяг, а на грудях мав золотий перев’яз.

и, посреди́ семи́ свети́льников, подо́бного Сы́ну Челове́ческому, облечённого в поди́р и по пе́рсям опоя́санного золоты́м по́ясом:

Голова й волосся Його були геть білі, як біла вовна, чи як сніг, а очі, як полум’я вогню.

глава́ Его́ и во́лосы бе́лы, как бе́лая во́лна, как снег; и о́чи Его́, как пла́мень о́гненный;

Ноги Його були немовби з бронзи, розжареної у плавильній печі. Голос Його був гучний, немов водоспад.

и но́ги Его́ подо́бны халколива́ну, как раскалённые в пе́чи, и го́лос Его́, как шум вод мно́гих.

Сім зірок Він тримав у правиці, а з уст Його виходив двосічний меч. Обличчя Його сяяло, немов сонце, коли воно найясніше.

Он держа́л в десни́це Свое́й семь звёзд, и из уст Его́ выходи́л о́стрый с обе́их сторо́н меч; и лицо́ Его́, как со́лнце, сия́ющее в си́ле свое́й.

Тільки-но побачив я Його, то впав до ніг Його, як мертвий. Тоді поклав Він на мене свою правицю й сказав: «Не бійся! Я — Перший і Останній.

И когда́ я уви́дел Его́, то пал к нога́м Его́, как мёртвый. И Он положи́л на меня́ десни́цу Свою́ и сказа́л мне: не бо́йся; Я есмь Пе́рвый и После́дний,

Я Той, Хто живе. Я був мертвим, але ось Я живий на віки вічні. Я маю ключі від смерті й від царства мертвих.[4]

и живы́й; и был мёртв, и се, жив во ве́ки веко́в, ами́нь; и име́ю ключи́ а́да и сме́рти.

Отож напиши про все, що ти бачив, про те, що є, і про те, що буде.

Ита́к, напиши́, что ты ви́дел, и что есть, и что бу́дет по́сле сего́.

Ось тобі пояснення таємниці семи зірок, які ти бачиш у правиці Моїй, і семи золотих світильників. Сім зірок — це Ангели семи церков, а сім світильників — це сім церков».

Та́йна семи́ звёзд, кото́рые ты ви́дел в десни́це Мое́й, и семи́ золоты́х свети́льников есть сия́: семь звёзд суть А́нгелы семи́ церкве́й; а семь свети́льников, кото́рые ты ви́дел, суть семь церкве́й.

« 13 глава 2 глава »