2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Сучасний переклад → Переклад Куліша та Пулюя

Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.

благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас Славою і добротою.

Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

І завдяки тій Славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.

чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності — знання.

то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність.

а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства — любов.

а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа.

Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.

У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти.

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам.

Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі.

Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос.

знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.

Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Христос одержав честь і Славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».

Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

Ми теж чули цей голос, який лунав з Небес у той час, коли ми були з Ним на святій горі.[1]

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших.

Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

Найголовніше, що маєте ви зрозуміти, — це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками.

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.

Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

« 5 глава 2 глава »