Филимона 1 глава

Послання св. апостола Павла до Филимона
Сучасний переклад → Сучасний переклад

Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику.

Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах,

бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих.

Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго,[1] що ми маємо в Христі.

Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене — радістю і втіхою.

Отже, як брат твій у Христі [2] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити.

Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа.

Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці.

Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний [3] не лише тобі, а й мені.

Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце.

Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку.

Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.

Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе,

вже не як раба, але вище за раба — як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.

Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене.

А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені.

Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям.

Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє.[4] Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє.

Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.

Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.

Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе.

Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.

Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.

« 3 глава 1 глава »