Українська Біблія. Турконяк
1 Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:
2 благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,
4 Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.
5 Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.
6 Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.
7 І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.
8 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.
9 Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,
10 Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,
11 через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.
12 Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.
13 І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,
14 як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.
15 Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,
16 а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.
17 Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».
19 Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!
20 Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!
21 Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.
22 Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.
23 Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.
24 Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!
Толкования Августина
Стих 12
Лучший отзыв сделан о Катоне1. О нем Саллюстий говорит: «Чем менее он искал славы, тем более она следовала за ним»2. Слава, которой они страстно желали, представляет собой суждение людей, хорошо думающих о людях. Поэтому лучше та добродетель, которая не удовлетворяется судом человеческим, а только судом своей собственной совести. Соответственно этому апостол говорит: Ибо похвала наша сия есть свидетельство совести нашей. И в другом месте: Каждый да испытывает свое дело, и тогда будет иметь похвалу только в себе, а не в другом (4 Каждый да испытывает свое дело, и тогда будет иметь похвалу только в себе, а не в другом, Гал 6:4). Итак, не добродетель должна гнаться за славой, честью и властью, которых они желали для себя и которых добрые люди старались достигнуть добрыми искусствами, а напротив — они должны гнаться за добродетелью. Единственно истинная добродетель есть та, которая стремится к той цели, в которой заключается благо человека, не имеющее в сравнении с собой ничего лучшего. Поэтому и почестей, которых Катон просил, он не должен был просить, а их само общество должно было дать ему за его добродетель, без его просьбы.
Примечания
- 1 — Катон Младший (95−46 до н.э.) — римский аристократ и политический деятель.
- 2 — См. Саллюстий, О заговоре Катилипы 54.
Источник: О граде Божием 5.12, CCSL 47:145
Стих 19
Когда же мы исповедуемся в том, что солгали, мы говорим правду, поскольку говорим то, что знаем; а мы знаем, что солгали. Но Слово, Которое есть Бог и Которое сильнее нас, такого не может... Не о себе Он говорит, но об Отце, от Которого все, что Он говорит, ибо Отец говорит особым образом. Великая сила этого Слова в том, что Оно не может лгать, потому что в Нем не могут быть да и нет ничем, кроме да, да; нет, нет. Что не является истинным, даже не может быть названо словом.
Источник: О Троице 15.15, CCSL 50А:498.