Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Анатоля Клышкi

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Іякаў, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццаці плямёнам, якія ў рассеянні: Радавацца!

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Лічыце ўсялякаю радасцю, браты мае, кожны раз, калі трапляеце ў розныя выпрабаванні,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

ведаючы, што праверка вашай веры выпрацоўвае вытрываласць.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

А вытрываласць няхай мае свой дасканалы вынік, каб вы былі дасканалыя і цэласныя, ні ў чым не мелі нястачы.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Калі ж у каго з вас нестае мудрасці, няхай просіць у Бога, Які дае ўсім шчодра і без папроку, і дасца яму.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Але няхай просіць з вераю, ані не сумняваючыся, бо той, хто сумняваецца, падобны да марской хвалі, якую гоніць і кідае вецер.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Бо няхай той чалавек не думае, што ён атрымае нешта ад Госпада,

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

двудушны чалавек няўстойлівы на ўсіх сваіх дарогах.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

І няхай прыніжаны брат ганарыцца ў сваім узвышэнні,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

а багаты — у сваім прыніжэнні, бо, як палявая кветка, ён адыдзе.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Бо ўзышло сонца са спякотаю і высушыла траву, і кветка яе апала, і краса яе выгляду загінула; так і багаты завяне на сваіх дарогах.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Дабраславёны чалавек, які выстойвае перад спакусаю, бо, будучы, выпрабаваным, ён атрымае вянок жыцця, які Ён1 абяцаў тым, хто любіць Яго.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Няхай ніхто пры спакусе не кажа: «Мяне спакушае Бог», бо не спакушаецца Бог злом і Сам не спакушае нікога.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Але кожны спакушаецца зваблены і зманены ўласнай пажадлівасцю;

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

пасля пажадлівасць, зачаўшы, нараджае грэх; а зроблены грэх спараджае смерць.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не падманвайцеся, браты мае ўлюбёныя.

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Кожнае добрае дарэнне і кожны дасканалы дар — з вышыняў, зыходзіць ад Бацькі свяцілаў, у Якога няма змянення і ні ценю перамены.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Ён, захацеўшы, нарадзіў нас словам праўды, каб мы былі некаторым пачаткам Яго стварэнняў.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Ведайце2, браты мае ўлюбёныя: няхай жа кожны чалавек будзе хуткі, каб слухаць, марудлівы, каб сказаць, марудлівы — гневацца;

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

бо гнеў чалавека не творыць праведнасці Божай.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Таму, адклаўшы ўсялякі бруд і празмернасць злосці, з лагоднасцю прыміце пасаджанае ў вас слова, якое можа выратаваць вашы душы.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Будзьце ж выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія ашукваюць саміх сябе.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Бо калі хто слухае слова, а не выконвае, той падобны да чалавека, які разглядвае ў люстэрку сваё аблічча, што мае ад нараджэння;

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

бо ён разгледзеў сябе і пайшоў, і адразу забыўся, які ён.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Але хто паглыбляецца ў дасканалы закон, закон свабоды і жыве ў ім, будучы не забыўлівым слухачом, а выканаўцам работы, той будзе шчаслівы ў сваёй дзейнасці.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Калі хто думае, што ён набожны і не зацугляе свайго языка, але ашуквае сваё сэрца, — марная таго набожнасць.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Чыстая і беззаганная набожнасць перад Богам і Бацькам вось што: даглядаць сіротаў і ўдоваў у іх бядзе, захоўваць сябе незаплямленым ад свету.

Примечания:

Пераклад Анатоля Клышкi

12 1: У некат. рукап.: Госпад.

19 2: У некат. рукап.: Так што.

« 28 глава 2 глава »