Неемії 1 глава

Книга Неемії
Українська Біблія. Турконяк → Под редакцией Кулаковых

Книга Неемії, сина Ахалії: І сталося в місяці хасеїлі двадцятого року, коли я був у Сузі, у замку,

Рассказ1 Неемии, сына Хахальи. В двадцатом году, в месяце кислеве,2 когда я находился в крепости Сузы,

то прийшов Ананій, один із моїх братів, — він і мужі Юди, — і я запитав їх про тих, які збереглися при житті, хто залишився з полонених, і про Єрусалим.

ко мне пришел один из братьев моих, Ханани, а с ним — несколько человек из Иудеи. Я расспросил их об иудеях, уцелевших после переселения, и об Иерусалиме.

А він сказали мені: Ті, які залишилися з переселення, там в країні у великому злі та в приниженні, а стіни Єрусалима знищені, і його брами спалені вогнем.

И они рассказали мне: «Те, кто пережил переселение и вернулся на родину,3 бедствуют, вызывая презрение соседних народов. Стены Иерусалима разрушены, а городские ворота сожжены дотла».

І сталося, коли я почув ці слова, я сів і заплакав, і плакав декілька днів, постив, молився перед Небесним Богом

Услышав это, я сел на землю и зарыдал. Несколько дней я скорбел, постился и молился Богу Небесному,

і сказав: Ні, Господи, Боже неба, сильний, великий і грізний, Той, Хто береже завіт і милосердя до тих, які Його люблять і дотримуються Його заповідей!

взывая к Нему: «Молю Тебя, ГОСПОДИ, Боже Небесный, Боже великий и внушающий благоговение! Ты верно хранишь Союз, Завет с теми, кто любит Тебя и соблюдает Твои заповеди.

Нехай же буде Твоє вухо чуйним і Твої очі відкритими, щоб почути молитву Твого раба, якою я молюся перед Тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, Твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе! Я і дім мого батька — ми згрішили!

Внемли мне слухом Своим, обрати Свой взор на меня и услышь мольбу о служащем Тебе народе Израиля — мольбу, с которой я, слуга Твой, взываю к Тебе денно и нощно! Каюсь я в грехах: согрешили перед Тобой израильтяне, согрешил и я, и род отца моего.

Ми дійсно відступили від Тебе і не дотримувалися заповідей, приписів і судів, які Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові!

Вероломно4 мы пред Тобой поступили: не соблюдали заповедей Твоих, установлений и правил, что Ты заповедал слуге Своему Моисею.

Та згадай слово, яке Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові, кажучи: Якщо ви порушите завіт, Я вас розсію поміж народами.

Но вспомни обещание, что Ты дал слуге Своему Моисею: „За вероломство рассею вас среди народов,

А якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися Моїх заповідей і чинитимете їх, то навіть якщо ваше розсіяння буде від краю неба, Я звідти зберу їх і заведу їх у місце, яке Я вибрав, щоб поселити там Моє Ім’я!

но если вернетесь ко Мне, станете соблюдать Мои заповеди и поступать по ним, то, будь вы даже изгнаны до самого края небес, соберу вас и приведу на то место, которое Я избрал, чтобы имя Мое было там почитаемо“.5

Вони — раби Твої і Твій народ, яких Ти викупив Твоєю великою силою і Твоєю сильною рукою!

Они слуги Твои и народ Твой, который Ты избавил Своей силой великой, рукой могущественной.

Ні, але нехай буде чуйним Твоє вухо на молитву Твого раба і на молитву Твоїх рабів, які бажають боятися Твого Імені, тож дай, щоб пощастило сьогодні Твоєму рабові, дай йому милосердя перед цим чоловіком. А я є підчаший царя.

Владыко, Господи, внемли слухом Своим мольбе слуги Своего и мольбе всех слуг Своих, кому отрадно благоговеть перед именем Твоим. Даруй ныне успех слуге Своему, и да будет милостив ко мне этот человек!» Я служил тогда виночерпием у царя.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: слова.

1 [2] — Вероятная дата — ноябрь—декабрь 445 г. до Р. Х.

3 [3] — Букв.: и (находится) там, в области (иудейской).

7 [4] — Или: преступно / злонамеренно.

9 [5] — Букв.: чтобы там пребывало Мое имя.

« 10 глава 2 глава »