2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Еп. Кассиана

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

Павел, волею Божией апостол Христа Иисуса, и Тимофей брат, церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми, находящимися в Ахаии,

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

— благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения,

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

утешающий нас во всей нашей скорби, чтобы мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

Потому что, как умножаются страдания Христовы в нас, так умножается Христом и утешение наше.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

А скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения; утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения, осуществляющегося стойкостью в тех же страданиях, которые переносим и мы;

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

и надежда наша о вас тверда: мы знаем что, как вы общники страданий, так и утешения.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Ибо мы не хотим, чтобы вы пребывали в неведении, братья, о скорби нашей, происшедшей в Асии, что мы были удручены чрезмерно, сверх силы, так что мы потеряли надежду и остаться в живых;

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

но сами в себе мы получили осуждение на смерть, чтобы полагаться нам не на себя, а на Бога, воскрешающего мёртвых,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

Который избавил нас от столь верной смерти и избавит, на Которого мы возложили надежду, что Он и еще избавит,

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

при содействии и вашей молитвы за нас для того, чтобы из многих уст вознесено было о нас благодарение за дарованное нам по молитве многих.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

Ибо в том похвала наша, свидетельство совести нашей, что мы в святости и чистоте Божией, не в мудрости плотской, но в благодати Божией прожили в этом мире, особенно же с вами.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

Ибо мы пишем вам не иное как то, что вы читаете, что вы и постигаете, надеюсь же, что постигаете до конца,

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

(как вы отчасти постигли нас), что мы ваша похвала, как и вы — наша, в день Господа нашего Иисуса.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

В этом убеждении я хотел прежде к вам придти, чтобы вы вторично получили благодать,

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

и через ваши места пройти в Македонию и снова из Македонии придти к вам, и вы проводили бы меня в Иудею.

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Итак что же, желая этого, поступил ли я легкомысленно? Или то, что предпринимаю, по плоти ли предпринимаю, так что было бы у меня одновременно «да, да» и «нет, нет»?

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Верен Бог, что слово наше к вам не есть «да» и «нет».

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

Ибо Божий Сын, Христос Иисус, проповеданный среди вас нами: мною, Силуаном и Тимофеем, не был «да» и «нет», но было «да» в Нем.

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

Ибо все обещания Божии в Нем — «да». Потому и чрез Него «аминь» — от нас, Богу во славу.

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

Утверждает же нас с вами во Христе и помазал нас Бог,

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

Он, Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Я же призываю Бога в свидетели на душу мою, что, щадя вас, я не приходил еще в Коринф.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

Это не значит, что мы устанавливаем господство над вашей верой, но мы содействуем радости вашей, ибо вы в вере стойте.

« 16 глава 2 глава »