Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Десницкого

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати израильским племенам, рассеянным по земле, желает радости!

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Когда постигают вас разнообразные искушения, братья мои, принимайте это как великую радость.

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

Знайте: опытность в вере порождает стойкость,

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

а стойкость способствует зрелости — чтобы вы были зрелыми и цельными, чтобы ни в чем не нуждались.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

А если кому из вас не хватает мудрости, пусть попросит у Бога, и получит — ведь Бог дает просто, не упрекая.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Пусть только просит с верой и ничуть не сомневается — кто сомневается, похож на морскую волну, которую из стороны в сторону гонит ветер.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Пусть не думает что-то получить от Господа такой человек —

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

душа его раздвоена, на всех своих путях он неустойчив.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Кто из братьев в унижении — пусть хвалится высотой своего положения,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

а кто богат — своим унижением, ведь все это исчезнет, как цветок полевой.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Взошло солнце, и от жара засохла трава — вот и облетел весь ее цвет, погиб прекрасный облик. Так и богача на его пути ждет увядание.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Блажен, кто выдерживает искушение: за свою стойкость он получит венец жизни — так обещал Бог наградить тех, кто Его любит.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

В искушении пусть никто не говорит: «Это Бог меня искушает». Бог неискушен во зле и Сам никого не искушает.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Нет, это собственные прихоти сбивают человека с пути и увлекают в ловушку — вот что такое искушение.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

От прихоти зарождается и появляется на свет грех, и когда он совершается, то приводит к смерти.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не заблуждайтесь, возлюбленные мои братья.

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Что дается вам доброго, что дарится вам совершенного, то приходит свыше, от Отца, порождающего всякий свет, и Он не переменится, не затмится Его сияние.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

По Собственной воле Он породил нас словом истины, чтобы среди Его творений мы были первенцами.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Вот что, братья мои возлюбленные: пусть каждый человек торопится слушать и не спешит говорить, не спешит гневаться,

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

ведь гнев человеческий не творит правды Божьей.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Так что избавьтесь от всякой грязи, от жгучей злобы и кротко примите то Слово, которое прорастает в вас и способно спасти ваши души.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

И слово это исполняйте, а не только выслушивайте — иначе обманете лишь самих себя.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Ведь выслушивать слово, но не исполнять — все равно что глядеть на собственное отражение в зеркале:

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

человек узнал, каков он сам, но отошел и тотчас забыл об этом.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Но кто прилежно всматривается в совершенный закон (а это закон свободы) — тот не просто забывчивый слушатель, он исполняет всё на деле. И будет блажен, кто так поступит!

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Кто считает себя благочестивым, но не обуздал собственный язык, тот обманывает сам себя, его благочестие ничего не стоит.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Вот какое благочестие будет чистым и безупречным перед Богом и Отцом: помогать вдовам и сиротам в их скорбях и хранить себя от скверны этого мира.

« 28 глава 2 глава »