1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Десницкого

 
 

Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.
 
Был в Раматаим-Цофим, что на Ефремовом нагорье, один человек по имени Элкана, сын Ерохама, внук Элиху, правнук Тоху, праправнук Цуфа из рода Эфрати.

У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.
 
У него было две жены: имя одной — Ханна, а другой — Пенинна. У Пенинны были дети, а у Ханы детей не было.

І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.
 
Из года в год человек тот ходил в Шило для поклонения и жертвоприношения Господу Воинств, а священниками Господними там были Хофни и Пинхас, два сына Эли.

Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.
 
В день жертвоприношения Элкана наделял долями жертвенного мяса Пенинну со всеми ее сыновяьми и дочерями,

Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.
 
а Ханне он давал двойную долю — он любил Ханну, хотя Господь и заключил ее чрево.

Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.
 
Зато соперница обижала ее и бранила за то, что Господь затворил ее чрево.

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.
 
Так и происходило года за годом, когда приходили они в дом Господень: одна ругала другую, а та плакала и отказывалась есть.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?
 
Однажды Элкана, муж Ханны, спросил ее: «Что же ты всё плачешь и ничего не ешь? Что за печаль у тебя на сердце? Разве я для тебя не лучше десяти сыновей?»

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.
 
И вот когда закончилось их пиршество в Шило, Ханна поднялась — а на престоле у входа в Дом Господень сидел священник Эли.

Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].
 
Горько было ее душе, она молилась Господу, тяжело рыдая.

І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.
 
И дала она обет такими словами: «Господь Воинств, если и вправду воззришь ты на горе Своей рабыни, если помянешь меня, не забудешь свою рабыню, если дашь свое рабыне родить мальчика, то на всю его жизнь передам его Господу, и не коснется бритва его головы».

І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,
 
И пока она так долго молилась Господу, священник Эли следил за ее устами,

— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.
 
ведь Ханна говорила всё это про себя, лишь губы ее шевелились, но голоса не было слышно, и Эли принял ее за пьяную.

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!
 
Эли сказал ей: «Хватит с тебя, пьяница! Ступай прочь, пока не протрезвеешь!»

Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.
 
Но Хана отвечала ему так: «Нет, мой господин, перед тобой женщина, удрученная горем, а вина или пива я не пила — я душу изливала пред Господом.

Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.
 
Не думай, что твоя рабыня — никчемная женщина, нет, я говорила так много лишь от того, что велика моя беда, моя обида!»

А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.
 
На это Эли сказал: «Ступай с миром, и да исполнит Бог Израиля твою просьбу, дарует, что ты просила у Него».

А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.
 
И сказала женщина: «Да будешь ты милостив к своей рабыне!» Она отправилась к себе, ела и пила, и настроение ее переменилось.

І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,
 
Встав рано поутру, они поклонились Господу и отправились обратно. Когда они пришли в Раму, Элкана познал жену свою Ханну, и вспомнил о ней Господь.

і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.
 
В должный срок после зачатия Ханна родила сына и назвала его Самуилом, ведь она выпросила его у Господа.

І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.
 
И когда ее муж Элкана отправился вместе со всем семейством принести ежегодную жертву Господу и исполнить свой обет,

Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.
 
она не пошла с ними, сказав мужу так: «Когда мальчик будет отнят от груди, то я отведу его туда, чтобы он предстал пред Господом и остался там навсегда».

І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.
 
Ее муж Элкана ответил ей: «Поступай, как считаешь правильным, оставайся тут, пока не отнимешь его от груди — лишь бы Господь исполнил слово Свое». Так что женщина оставалась дома и кормила грудью сына, пока он не был отнят от груди.

А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.
 
Вскормив его, она отвела его в Дом Господень в Шило, захватив трехлетнего тельца, эфу муки и мех с вином. Мальчик был еще маленьким.

Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі
 
Тельца закололи, мальчика подвели к Эли.

і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,
 
Ханна сказала: «О господин мой, жива душа твоя — а я та самая женщина, которая стояла пред тобой на этом месте, молясь Господу.

молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.
 
Этого мальчика и вымаливала я у Господа, и вот исполнил Господь просьбу мою, даровал, что я просила у Него.

Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.
 
Вот и отдаю я его Господу: на всю его жизнь будет предан он Господу». И поклонились они там Господу.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.