Неемії 1 глава

Книга Неемії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Книга Неемії, сина Ахалії: І сталося в місяці хасеїлі двадцятого року, коли я був у Сузі, у замку,

Словеса неемии сына ахалиина. И бысть в месяце хаселев, двадесятаго лета, и аз бех в сусан-авире.

то прийшов Ананій, один із моїх братів, — він і мужі Юди, — і я запитав їх про тих, які збереглися при житті, хто залишився з полонених, і про Єрусалим.

И прииде (ко мне) ананиа един от братий моих с мужи иудовы, и вопросих их о спасшихся, иже осташася от пленения, и о Иерусалиме.

А він сказали мені: Ті, які залишилися з переселення, там в країні у великому злі та в приниженні, а стіни Єрусалима знищені, і його брами спалені вогнем.

И рекоша ми: оставшиися от пленения тамо во стране, во озлоблении велице и в поношении, и стены Иерусалимския разорены, и врата его сожжена огнем.

І сталося, коли я почув ці слова, я сів і заплакав, і плакав декілька днів, постив, молився перед Небесним Богом

И бысть егда услышах словеса сия, седох и плаках и рыдах дни (многи), и бех постяся и моляся пред лицем Бога небеснаго,

і сказав: Ні, Господи, Боже неба, сильний, великий і грізний, Той, Хто береже завіт і милосердя до тих, які Його люблять і дотримуються Його заповідей!

и рекох: молю тя, Господи Боже небесный, крепкий, великий и страшный, храняй завет и милосердие любящым тя и хранящым заповеди твоя:

Нехай же буде Твоє вухо чуйним і Твої очі відкритими, щоб почути молитву Твого раба, якою я молюся перед Тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, Твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе! Я і дім мого батька — ми згрішили!

да будут уши твои внемлюще и очи твои отверсте, еже слышати молитву раба твоего, еюже аз молюся пред тобою днесь, день и нощь, о сынех израилевых рабех твоих: и исповедаюся о гресех сынов израилевых, имиже согрешихом пред тобою, и аз и дом отца моего согрешихом:

Ми дійсно відступили від Тебе і не дотримувалися заповідей, приписів і судів, які Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові!

преступлением преступихом тебе и не сохранихом заповедий (твоих) и повелений и судеб, яже повелел еси моисею рабу твоему:

Та згадай слово, яке Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові, кажучи: Якщо ви порушите завіт, Я вас розсію поміж народами.

помяни убо слово, еже заповедал еси моисею рабу твоему глаголя: аще преступите вы, аз расточу вы в люди,

А якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися Моїх заповідей і чинитимете їх, то навіть якщо ваше розсіяння буде від краю неба, Я звідти зберу їх і заведу їх у місце, яке Я вибрав, щоб поселити там Моє Ім’я!

и аще обратитеся ко мне и сохраните заповеди моя и сотворите я, аще будет разсеяние ваше до конца небесе, оттуду соберу вы и введу вы в место, еже избрах вселитися имени моему тамо:

Вони — раби Твої і Твій народ, яких Ти викупив Твоєю великою силою і Твоєю сильною рукою!

и тии раби твои и людие твои, ихже искупил еси силою твоей великою и рукою твоею крепкою:

Ні, але нехай буде чуйним Твоє вухо на молитву Твого раба і на молитву Твоїх рабів, які бажають боятися Твого Імені, тож дай, щоб пощастило сьогодні Твоєму рабові, дай йому милосердя перед цим чоловіком. А я є підчаший царя.

молю, Господи, да будет ухо твое внемлющее на молитву раба твоего и на молитву рабов твоих хотящих боятися имене твоего: и благопоспеши убо рабу твоему днесь, и даждь его в щедроты пред мужем сим. И аз бых виночерпчий царев.

« 10 глава 2 глава »