Приповістей 1 глава

Книга приказок Соломонових
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,

Притчи соломона сына давидова, иже царствова во израили,

щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,

познати премудрость и наказание и уразумети словеса мудрости,

засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;

прияти же извития словес и разрешения гаданий, уразумети же правду истинную и суд исправляти:

щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.

да даст незлобивым коварство, отрочати же юну чувство же и смысл.

Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,

Сих бо послушав, мудрый премудрее будет, а разумный строителство стяжет:

пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.

уразумеет же притчу и темное слово, речения же премудрых и гадания.

Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.

Начало премудрости страх Господень, разум же благ всем творящым его: благочестие же в Бога начало чувства, премудрость же и наказание нечестивии уничижат.

Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,

Слыши, сыне, наказание отца твоего и не отрини заветов матере твоея:

оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

венец бо благодатей приимеши на твоем версе и гривну злату о твоей выи.

Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:

Сыне, да не прельстят тебе мужие нечестивии, ниже да восхощеши,

Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;

аще помолят тя, глаголюще: иди с нами, приобщися крове, скрыем же в землю мужа праведна неправедно:

поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;

пожрем же его якоже ад жива, и возмем память его от земли,

присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;

стяжание его многоценное приимем, исполним же домы нашя корыстей:

кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!

жребий же твой положи с нами: обще же влагалище стяжем вси, и мешец един да будет всем нам.

Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!

Не иди в путь с ними: уклони же ногу твою от стезь их:

Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.

нозе бо их на зло текут, и скори суть излияти кровь.

Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!

Не без правды бо простираются мрежи пернатым:

Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.

тии бо убийству приобщающеся, сокровищствуют себе злая: разрушение же мужей законопреступных зло.

Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.

Сии путие суть всех творящих беззаконная: нечестием бо свою душу отемлют.

Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.

Премудрость во исходех поется, в стогнах же дерзновение водит,

Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:

на краех же стен проповедуется, у врат же сильных приседит, во вратех же града дерзающи глаголет:

Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.

елико убо время незлобивии держатся правды, не постыдятся: безумнии же досады суще желателие, нечестивии бывше, возненавидеша чувство

Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.

и повинни быша обличением. Се, предложу вам моего дыхания речение, научу же вас моему словеси.

Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,

Понеже звах, и не послушасте, и простирах словеса, и не внимасте,

адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.

но отметасте моя советы и моим обличением не внимасте:

Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;

убо и аз вашей погибели посмеюся, порадуюся же, егда приидет вам пагуба,

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

и егда приидет на вы внезапу мятеж, низвращение же подобно бури приидет, или егда приидет вам печаль и градоразорение, или егда найдет на вы пагуба.

Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.

Будет бо егда призовете мя, аз же не послушаю вас: взыщут мене злии и не обрящут.

Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,

Возненавидеша бо премудрость, словесе же Господня не прияша:

і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.

ниже хотеша внимати моим советом, ругахуся же моим обличением.

Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.

Темже снедят своих путий плоды и своего нечестия насытятся:

За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.

ибо, зане обидеша младенцев, убиени будут, и истязание нечестивыя погубит.

А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

Мене же слушаяй вселится на уповании и почиет без страха от всякаго зла.

« 150 глава 2 глава »