Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Господнє слово, яке було до Йоіла, сина Ватуїла.

Слово Господне, иже бысть ко иоилю сыну вафуилеву.

Послухайте це, старці, і сприйміть усі, що живете на землі. Чи сталося таке у ваші дні, чи в дні ваших батьків?

Слышите сия, старцы, и внушите, вси живущии на земли: аще быша сицевая во днех ваших или во днех отец ваших?

Про це ви розповісте вашим дітям, і ваші діти — їхнім дітям, а їхні діти — наступному поколінню.

О сих чадом своим поведите, а чада ваша чадом своим, а чада их роду другому:

Те, що залишилося від гусениці, пожерла сарана, те, що залишилося від сарани, пожерла личинка сарани, і те, що залишилося по личинці сарани, пожерла іржа.

останок гусениц поядоша прузи, и останок пругов поядоша мшицы, и останок мшиц поядоша сиплеве.

Тож витверезіться, сп’янілі, від свого вина і заплачте! Заридайте, усі, що п’єте вино до оп’яніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість!

Утрезвитеся, пиянии, от вина своего и плачитеся: рыдайте, вси пиющии вино до пиянства, яко отяся от уст ваших веселие и радость.

Адже сильний і незліченний народ пішов на Мою землю, його зуби — зуби лева, і його кутні зуби, як у левеняти.

Понеже язык взыде на землю мою крепок и безчислен: зубы его (якоже) зубы львовы, и членовныя его якоже львичища:

Віддам Мій виноградник на знищення і Мої смоківниці на розбиття. Він справді дослідив [1] його і повалив, вибілив його галузки.

положи виноград мой в погубление и смоквы моя в сломление: взыскуя оыска и и сверже, обели лозие его.

Заплач до Мене більше від невістки, підперезаної мішковиною за свого чоловіка-молодця!

Восплачися ко мне паче невесты препоясаныя во вретище по мужи своем девственнем.

Забрано жертву і жертву виливання з Господнього дому. Плачте, священики, що служите жертовникові,

Извержеся жертва и возлияние из дому Господня: плачитеся, жерцы, служащии жертвеннику Господню,

бо рівнини потерпіли. Нехай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.

яко опустеша поля. плачися, земле, яко пострада пшеница, и изсше вино, умалися елей,

Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропав урожай з поля.

посрамишася земледелателе. плачитеся, села, по пшенице и по ячмени, яко погибе оымание от нивы,

Виноградник висох, і смоківниці змаліли. Гранатові яблука, пальми, яблуня і всі дерева поля засохли, бо людські сини засоромили радість.

виноград изсше, и смоквы умалишася: шипки, и финикс, и яблонь, и вся древа польская изсхоша, яко посрамиша радость сынове человечи.

Підв’яжіться і плачте, священики, плачте, ви, що служите жертовникові! Увійдіть, засніть, одягнені в мішковину, — ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і жертву виливання.

Препояшитеся и бийтеся, жерцы, плачитеся, служащии жертвеннику: внидите, поспите во вретищих, служащии Богу, яко отяся от дому Бога вашего жертва и возлияние:

Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть усіх старійшин, що живуть на землі, до дому вашого Бога і заголосіть ревно до Господа:

освятите пост, проповедите цельбу, соберите старейшины вся живущыя на земли в дом Бога вашего и воззовите ко Господу усердно:

Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо Господній день близько і прийде, як нещастя з нещасть!

увы мне, увы мне, увы мне в день! яко близ есть день Господень, и яко беда от беды приидет:

Перед вашими очима знищена їжа, веселість і радість від дому вашого Бога.

яко пред очима вашима пищы взяшася и от дому Бога вашего веселие и радость.

Скочили телиці біля своїх ясел, знищені скарби, розбиті чавила, бо зерно висохло.

Вскочиша юницы у яслей своих, погибоша сокровища, раскопашася точила, яко посше пшеница.

Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.

Что положим себе? восплакашася стада волов, яко не бе пажити им, и паствы овчыя погибоша.

До Тебе, Господи, закличу, бо вогонь знищив гарні місця пустелі, і полум’я спалило всі дерева поля.

К тебе, Господи, возопию, яко огнь потреби красная пустыни, и пламень пожже вся древа польская,

І худоба рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод, і вогонь пожер гарні околиці пустелі.

и скоти польстии воззреша к тебе, яко посхоша источницы воднии, и огнь пояде красная пустыни.

« 14 глава 2 глава »