Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Понеже убо мнози начаша чинити повесть о извествованных в нас вещех,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

якоже предаша нам, иже исперва самовидцы и слуги бывшии словесе:

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

изволися и мне последовавшу выше вся испытно, поряду писати тебе, державный феофиле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

да разумееши, о нихже научился еси словесех утверждение.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Бысть во дни ирода царя иудейска, иерей некий, именем захариа, от дневныя чреды авиани: и жена его от дщерей аароновех, и имя ей елисаветь.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Беста же праведна оба пред Богом, ходяща во всех заповедех и оправданиих Господних безпорочна.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

И не бе има чада, понеже елисаветь бе неплоды, и оба заматоревша во днех своих беста.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Бысть же служащу ему в чину чреды своея пред Богом,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

по обычаю священничества ключися ему покадити вшедшу в церковь Господню:

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

и все множество людий бе молитву дея вне, в год фимиама:

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

явися же ему ангел Господень, стоя о десную олтаря кадилнаго:

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

и смутися захариа видев, и страх нападе нань.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Рече же к нему ангел: не бойся, захарие: зане услышана бысть молитва твоя, и жена твоя елисаветь родит сына тебе, и наречеши имя ему иоанн:

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

и будет тебе радость и веселие, и мнози о рождестве его возрадуются:

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

будет бо велий пред Господем: и вина и сикера не имать пити, и Духа святаго исполнится еще из чрева матере своея:

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

и многих от сынов израилевых обратит ко Господу Богу их:

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

и той предидет пред ним духом и силою илииною, обратити сердца отцем на чада, и противныя в мудрости праведных, уготовати Господеви люди совершены.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

И рече захариа ко ангелу: по чесому разумею сие? аз бо есмь стар, и жена моя заматоревши во днех своих.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

И отвещав ангел рече ему: аз есмь гавриил предстояй пред Богом, и послан есмь глаголати к тебе и благовестити тебе сия:

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

и се, будеши молчя и не могий проглаголати, до негоже дне будут сия: зане не веровал еси словесем моим, яже сбудутся во время свое.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

И беша людие ждуще захарию: и чудяхуся коснящу ему в церкви.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Изшед же не можаше глаголати к ним: и разумеша, яко видение виде в церкви: и той бе помавая им, и пребываше нем.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

И бысть яко исполнишася дние службы его, иде в дом свой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

По сих же днех зачат елисаветь жена его, и таяшеся месяц пять, глаголющи:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

яко тако мне сотвори Господь во дни, в няже призре отяти поношение мое в человецех.

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

В месяц же шестый послан бысть ангел гавриил от Бога во град галилейский, емуже имя назарет,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

к Деве обрученней мужеви, емуже имя иосиф, от дому давидова: и имя Деве Мариамь.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

И вшед к ней ангел рече: радуйся, благодатная: Господь с тобою: благословена ты в женах.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Она же видевши смутися о словеси его и помышляше, каково будет целование сие.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

И рече ангел ей: не бойся, Мариамь: обрела бо еси благодать у Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

И се зачнеши во чреве, и родиши сына, и наречеши имя ему Иисус:

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

сей будет велий, и Сын вышняго наречется: и даст ему Господь Бог престол давида отца его:

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

и воцарится в дому иаковли во веки, и Царствию его не будет конца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Рече же Мариамь ко ангелу: како будет сие, идеже мужа не знаю?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

И отвещав ангел рече ей: Дух святый найдет на тя, и сила вышняго осенит тя: темже и раждаемое свято наречется Сын Божий:

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

и се, елисаветь южика твоя, и та зачат сына в старости своей: и сей месяц шестый есть ей нарицаемей неплоды:

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

яко не изнеможет у Бога всяк глагол.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Рече же Мариамь: се, раба Господня: буди мне по глаголу твоему. И отиде от нея ангел.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Воставши же Мариамь во дни тыя, иде в горняя со тщанием, во град иудов:

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

и вниде в дом захариин и целова елисаветь.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

И бысть яко услыша елисаветь целование Мариино, взыграся младенец во чреве ея: и исполнися Духа свята елисаветь,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

и возопи гласом велиим, и рече: благословена ты в женах, и благословен плод чрева твоего:

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

и откуду мне сие, да приидет Мати Господа моего ко мне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

се бо, яко бысть глас целования твоего во ушию моею, взыграся младенец радощами во чреве моем:

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

и блаженна веровавшая, яко будет совершение глаголанным ей от Господа.

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

И рече Мариамь: величит душа моя Господа,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

и возрадовася дух мой о Бозе спасе моем:

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

яко призре на смирение рабы своея: се бо, отныне ублажат мя вси роди:

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

яко сотвори мне величие сильный, и свято имя его:

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

и милость его в роды родов боящымся его:

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

сотвори державу мышцею своею: расточи гордыя мыслию сердца их?

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

низложи сильныя со престол, и вознесе смиренныя:

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

алчущыя исполни благ и богатящыяся отпусти тщы:

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

восприят израиля отрока своего, помянути милости,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

якоже глагола ко отцем нашым, аврааму и семени его до века.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Пребысть же Мариамь с нею яко три месяцы и возвратися в дом свой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Елисавети же исполнися время родити ей, и роди сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

И слышаша окрест живущии и ужики ея, яко возвеличил есть Господь милость свою с нею: и радовахуся с нею.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

И бысть во осмый день, приидоша обрезати отроча, и нарицаху е именем отца его, захарию.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

И отвещавши мати его рече: ни, но да наречется иоанн.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

И реша к ней, яко никтоже есть в родстве твоем, иже нарицается именем тем.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

И помаваху отцу его, еже како бы хотел нарещи е.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

И испрошь дщицу, написа, глаголя: иоанн будет имя ему. И чудяхуся вси.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Отверзошася же уста его абие и язык его, и глаголаше благословя Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

И бысть на всех страх живущих окрест их: и во всей стране иудейстей поведаеми бяху вси глаголи сии.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

И положиша вси слышавшии в сердцы своем, глаголюще: что убо отроча сие будет? И рука Господня бе с ним.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

И захариа отец его исполнися Духа свята, и пророчествова, глаголя:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

благословен Господь Бог израилев, яко посети и сотвори избавление людем своим:

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

и воздвиже рог спасения нам, в дому давида отрока своего:

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

якоже глагола усты святых сущих от века пророк его,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

спасение от враг наших и из руки всех ненавидящих нас:

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

сотворити милость со отцы нашими и помянути завет святый свой,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

клятву, еюже клятся ко аврааму отцу нашему, дати нам,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

без страха, из руки враг наших избавльшымся,

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

служити ему преподобием и правдою пред ним вся дни живота нашего.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

И ты, отроча, пророк вышняго наречешися: предидеши бо пред лицем Господним, уготовати пути его,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

дати разум спасения людем его, во оставление грех их,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

милосердия ради милости Бога нашего, в нихже посетил есть нас восток свыше,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

просветити во тме и сени смертней седящыя, направити ноги нашя на путь мирен.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Отроча же растяше и крепляшеся духом: и бе в пустынех до дне явления своего ко израилю.

« 16 глава 2 глава »