Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Иаков, Богу и Господу Иисусу Христу раб, обеманадесяте коленома, иже в разсеянии, радоватися.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Всяку радость имейте, братие моя, егда во искушения впадаете различна,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

ведяще, яко искушение вашея веры соделовает терпение:

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

терпение же дело совершенно да имать, яко да будете совершенни и всецели, ни в чемже лишени.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Аще же кто от вас лишен есть премудрости, да просит от дающаго Бога всем нелицеприемне и не поношающаго, и дастся ему.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Да просит же верою, ничтоже сумняся: сумняйся бо уподобися волнению морскому, ветры возметаему и развеваему.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Да не мнит бо человек он, яко приимет что от Бога.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

Муж двоедушен неустроен во всех путех своих.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Да хвалится же брат смиренный в высоте своей,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

богатый же во смирении своем, зане якоже цвет травный мимоидет:

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

возсия бо солнце со зноем, и изсуши траву, и цвет ея отпаде, и блголепие лица ея погибе: сице и богатый в хождении своем увядает.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Блажен муж, иже претерпит искушение: зане искусен быв, приимет венец жизни, егоже обеща Бог любящым его.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Никтоже искушаемь да глаголет, яко от Бога искушаемь есмь: Бог бо несть искуситель злым, не искушает же той ни когоже,

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

кийждо же искушается, от своея похоти влекомь и прельщаемь:

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

таже похоть заченши раждает грех, грех же содеян раждает смерть.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не льститеся, братие моя возлюбленная:

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

всяко даяние благо и всяк дар совершен свыше есть, сходяй от Отца светов, у негоже несть пременение, или преложения стень.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Восхотев бо породи нас словом истины, во еже быти нам начаток некий созданием его.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Темже, братие моя возлюбленная, да будет всяк человек скор услышати и косен глаголати, косен во гнев,

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

гнев бо мужа, правды Божия не соделовает.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Сего ради отложше всяку скверну и избыток злобы, в кротости приимите всажденное слово, могущее спасти душы вашя.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Бывайте же творцы слова, а не точию слышатели, прельщающе себе самех.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Зане аще кто есть слышатель слова, а не творец, таковый уподобися мужу смотряющу лице бытия своего в зерцале:

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

усмотри бо себе и отиде, и абие забы, каков бе.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Приникий же в закон совершен свободы, и пребыв, сей не слышатель забытлив быв, но творец дела, сей блажен в делании своем будет.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Аще кто мнится верен быти в вас, и не обуздовает языка своего, но льстит сердце свое, сего суетна есть вера.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Вера бо чиста и нескверна пред Богом и Отцем сия есть, еже посещати сирых и вдовиц в скорбех их, (и) нескверна себе блюсти от мира.

« 28 глава 2 глава »