2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

павел, посланник Иисус Христов волею Божиею, и тимофей брат, Церкви Божией сущей в коринфе, со святыми всеми сущими во всей ахаии:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

благодать вам и мир от Бога Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец щедрот и Бог всякия утехи,

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

утешаяй нас о всяцей скорби нашей, яко возмощи нам утешити сущыя во всяцей скорби, утешением, имже утешаемся сами от Бога.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

Зане якоже избыточествуют страдания Христова в нас, тако Христом избыточествует и утешение наше.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

Аще ли же скорбим, о вашем утешении и спасении, действующемся в терпении техже страданий, яже и мы страждем:

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

и упование наше известно о вас. Аще ли утешаемся, о вашем утешении и спасении, ведяще, зане якоже общницы есте страстем нашым, такожде и утешению.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Не бо хощем вас, братие, не ведети о скорби нашей бывшей нам во асии, яко по премногу и паче силы отяготихомся, яко не надеятися нам и жити.

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Но сами в себе осуждение смерти имехом, да не надеющеся будем на ся, но на Бога возставляющаго мертвыя,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

иже от толикия смерти избавил ны есть и избавляет, наньже и уповахом, яко и еще избавит,

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

споспешествующым и вам по нас молитвою, да от многих лиц, еже в нас дарование, многими благодарится о вас.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

Похваление бо наше сие есть, свидетельство совести нашея, яко в простоте и чистоте Божией, а не в мудрости плоти, но благодатию Божиею жихом в мире, множае же у вас.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

Не иная бо пишем вам, но яже чтете и разумеваете: уповаю же, яко и до конца уразумеете,

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

якоже и разуместе нас от части, яко похваление вам есмы, якоже и вы нам, в день Господа нашего Иисуса Христа.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

И сим упованием хотех к вам приити прежде, да вторую благодать имате,

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

и вами проити в македонию, и паки от македонии приити к вам, и вами проводитися во иудею.

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Сие же хотя, еда что убо легкотою деях? Или яже совещаваю, по плоти совещаваю, да будет у мене еже ей, ей, и еже ни, ни.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Верен же Бог, яко слово наше, еже к вам, не бысть ей и ни.

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

Ибо Божий Сын Иисус Христос, иже у вас нами проповеданный, мною и силуаном и тимофеем, не бысть ей и ни, но в нем самем ей бысть:

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

елика бо обетования Божия, в том ей и в том аминь: Богу к славе нами.

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

Извествуяй же нас с вами во Христа и помазавый нас, Бог,

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

иже и запечатле нас, и даде обручение духа в сердца наша.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Аз же свидетеля Бога призываю на мою душу, яко щадя вас, ктому не приидох в коринф,

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

не яко обладаем верою вашею, но (яко) споспешницы есмы вашей радости: верою бо стоите.

« 16 глава 2 глава »