Суддів 1 глава

Книга Суддів
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

 
 

І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.
 
И бысть по скончании иисусове, и вопрошаху сынове израилевы Господа, глаголюще: кто взыдет нам к хананею воевода, ратовати на них?

А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!
 
И рече Господь: иуда взыдет: се, дах землю в руку его.

Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.
 
И рече иуда к симеону брату своему: взыди со мною в жребий мой, и ополчимся на хананеа: и пойду и аз с тобою в жребий твой. И пойде с ним симеон.

Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.
 
И взыде иуда, и предаде Господь хананеа и ферезеа в руце их: и избиша их в везеце до десяти тысящ мужей.

У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.
 
И обретоша адонивезека в везеце, и секошася с ним: и избиша хананеа и ферезеа.

Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.
 
И побеже адонивезек: и гнаша вслед его, и яша его, и отсекоша краи рук его и краи ног его.

Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.
 
И рече адонивезек: седмидесяти царем обсекох краи рук их и краи ног их, и быша собирающе (от крупиц) под трапезою моею: якоже убо сотворих, тако воздаде ми Бог. И приведоша его во Иерусалим, и умре тамо.

Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.
 
И воеваша сынове иудины на Иерусалим, и взяша его, и поразиша его острием меча, и град сожгоша огнем.

Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.
 
И по сих снидоша сынове иудины воевати на хананеа живущаго в горней к югу и в равней.

Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.
 
И пойде иуда на хананеа живущаго в хевроне. И изыде хеврон со страны: имя же бе хеврону прежде кариафарвок-сефер: и убиша сесина и ахимана и фолмиа, роды енаковы.

А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.
 
И взыдоша оттуду к живущым в давире: имя же давиру бе прежде кариафсефер, град писмен.

І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.
 
И рече халев: иже аще поразит град писмен и возмет его, дам ему асхань дщерь мою в жену.

І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.
 
И взя его гофониил сын кенеза брата халевова юнейший, и даде ему халев асхань дщерь свою в жену.

І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?
 
И бысть внегда отходити ей, и подвиже ю гофониил просити у отца своего села, и ропташе (седящи) на осляти, и вопияше со осляти: на землю южную отдал мя еси. И рече ей халев: что ти есть?

Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.
 
И рече ему асхань: даждь ми благословение: яко на землю южную отдал еси мя, да даси мне и исходища водная. И даде ей халев по сердцу ея исходища вышних и исходища нижних.

І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.
 
И сынове иофора кинеева, ужика моисеова, взыдоша от града финическа к сыном иудиным в пустыню сущую на юг иуды ко исходу аредову, и поидоша, и вселишася с людьми.

А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.
 
И пойде иуда с симеоном братом своим, и изби хананеа живущаго в сефефе, и потребиша его: и прозваша имя граду потребление.

Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.
 
И взя иуда газу и предел ея, и аскалона и предел его, и аккарон и предел его, и азот и окрестная его.

Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.
 
И бяше Господь со иудою. И взя гору, яко не возмогоша потребити живущих во юдоли, зане рихав противоста им, и колесницы железныя бяху тым.

А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.
 
И даша халеву хеврон, якоже глагола моисей: и наследствова тамо три грады сынов енаковых, и изгна оттуду три сыны енаковы.

Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.
 
И иевусеа живущаго во Иерусалиме не изгнаша сынове вениаминовы, и живяше иевусей с сынми вениамини во Иерусалиме даже до сего дне.

А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.
 
И взыдоша сынове иосифли и сии в вефиль: и Господь бяше с ними.

Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.
 
И ополчишася, и соглядаша (сынове иосифовы) вефиль: имя же бе прежде граду луза.

А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!
 
И видеша стрегущии мужа исходящаго из града, и яша его и рекоша ему: покажи нам вход во град, и сотворим с тобою милость.

І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.
 
И показа им вход градный: и поразиша град острием меча, мужа же и сродство его отпустиша.

І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.
 
И отиде муж в землю хеттиим, и созда тамо град, и прозва имя ему луза: сие имя ему даже до дне сего.

Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.
 
И не разори манассий вефсана, иже есть скифский град, ниже дщерей его, ниже окрестных (предел) его, ниже фанаха, ниже дщерей его, ниже живущих в доре, ниже дщерей его, ниже живущих во иевламе, ниже окрестных его, ниже дщерей его, и живущих в магеддоне, ниже окрестных его и дщерей его. И нача хананей жити на земли сей.

Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.
 
И бысть егда укрепися израиль, и сотвори хананеа данника: изгнанием же не изгна его.

І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.
 
И ефрем не изгна хананеа живущаго в газере: и живяше хананей среде его в газере, и бысть ему в данника.

А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.
 
И завулон не изгна живущих в хевроне и живущих во аммане: и вселися хананей посреде их и бысть ему данник.

Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.
 
И асир не изгна живущих во акхоре, (и бысть ему данник,) ни живущих в доре, ни живущих в сидоне, ни живущих в далафе и во ахазиве, и во елве и во афеке и в роове.

Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.
 
И вселися асир посреде хананеа живущаго на земли (той), зане не возможе изгнати его.

І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.
 
И неффалим не изгна живущих в вефсамисе, ниже живущих в вефанахе: и вселися неффалим среде хананеа живущаго на земли (сей): живущии же в вефсамисе и в вефанахе быша ему данницы.

І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.
 
И утесни аморрей сыны дановы в горе, яко не попусти им низходити во юдоль.

І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.
 
И нача аморрей жити в горе чрепней, идеже медведи и лисицы, в мирсиноне и в салавине: и отяготе рука дому иосифля на аморреа, и бысть ему данник.

Ось границя Аморея: Ідумей, вгорі над Акравіном на Камені й вище.
 
И предел аморрейский идумей от восхода акравиня, от камене и выше.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.