1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.

И бысть человек от армафем сифы, от горы ефремли, и имя ему елкана сын иеремииль, сына илиина, сына фокеля в насиве от армафема от горы ефремли:

У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.

и сему две жены (быша): имя единей анна и имя вторей феннана: и бяху феннане дети, анне же не бяше отрочате.

І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.

И восхождаше человек от дне до дне из града своего армафема покланятися и жрети Господу Богу саваофу в силом. И тамо бе илий и два сына его офни и финеес, жерцы Господни.

Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.

И бысть день, и пожре елкана и даде феннане жене своей и сыном ея и дщерем ея части:

Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.

анне же даде часть едину, яко не бе ей чада, обаче анну любляше елкана паче феннаны. И Господь затвори ложесна ея:

Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.

занеже не даде ей Господь чада по скорби ея и по сетованию оскорбления ея, и сетоваше сего ради, яко затвори Господь утробу ея не дати ей чада.

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

Тако творяше от года до года, внегда приходити ей в дом Господень: (укоряше ея тако,) и сетоваше, и плакаше, и не ядяше.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?

И рече ей елкана муж ея: анна. И рече ему: се, аз, господи. И рече ей: что ти есть, яко плачешися? и почто не яси? и почто биеши сердце твое? несмь ли аз тебе добрее паче десяти чад?

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.

И воставши анна по ядении их в силоме, и ста пред Господем. Илий же жрец седяше на престоле, при празе двери храма Господня.

Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].

И та умиленна душею, и помолися Господу и плачущи проплака,

І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.

и обеща обет Господу, глаголющи: адонаи Господи елои саваоф, аще призирая призриши на смирение рабы твоея и помянеши мя, и даси рабе твоей семя мужеско, то дам е пред тобою в дар до дне смерти его: и вина и пиянственнаго не испиет, и железо не взыдет на главу его.

І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,

И бысть егда умножи молящися пред Господем, илий же жрец смотряше на уста ея.

— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.

И та глаголаше в сердцы своем, токмо устне ея двизастеся, а глас ея не слышашеся: и мняше ю илий пияну сущу.

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!

И рече ей илий: доколе пияна будеши? отими вино твое и иди от места Господня.

Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.

И отвеща анна и рече: ни, господи: жена в жесток день аз есмь, вина и пиянства не пих, но изливаю пред Господем душу мою:

Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.

не даждь рабы твоея во дщерь погибели, яко от множества глумления моего и от множества сетования моего истаях даже доселе.

А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.

И отвеща илий и рече к ней: иди с миром, Бог израилев да даст ти все прошение твое, еже просила еси от него.

А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.

И рече анна: обрете раба твоя благодать пред очима твоима. И иде жена в путь свой, и вниде во обитель свою, и яде с мужем своим и пи, и лице ея не испаде ктому.

І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,

И утреневаша заутра, и поклонишася Господу, и идоша путем своим. И вниде елкана в дом свой во армафем и позна елкана жену свою анну: и помяне ю Господь, и зачат.

і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.

И бысть во время дний, и роди анна сына и нарече имя ему самуил: и рече: яко от Господа Бога саваофа испросих его.

І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.

И взыде человек елкана и весь дом его в силом пожрети жертву дний и обеты своя и вся десятины земли своея.

Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.

Анна же не взыде с ним, яко рече мужеви своему: дондеже взыдет отроча, и аще отдою е, тогда явится лицу Господню и пребудет тамо до века.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.

И рече ей елкана муж ея: твори благое пред очима твоима, седи дондеже отдоиши е: но да утвердит Господь (слово твое), изшедшее из уст твоих. И седе жена, и млеком питаше сына своего, дондеже отдои его.

А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.

И взыде с ним в силом, егда отдои его, с телцем трилетным и с хлебы и со ефи муки пшеничны и мехом вина: и внидоша в дом Господень в силом, и отроча с ними.

Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі

И приведоша е пред Господа: и закла отец его жертву, юже творяше от дний на дни Господеви: и приведоша отроча, и закла телца. И приведе анна мати отроча ко илию

і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,

и рече: во мне, Господи, да живет душа твоя, господине мой, аз жена стоявшая пред тобою, о сем помолитися Господу:

молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.

о отрочати сем молихся, и даде ми Господь прошение мое, еже просих у него:

Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.

и аз отдаю е Господеви во вся дни живота его на служение Господеви. И поклонися тамо Господеви.

« 4 глава 2 глава »