Наума 1 глава

Книга пророка Наума
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Тягар Ніневії. Книга видіння Наума Елкесея.

Про҇ро́чество ѡ҆ нїнеѵі́и: кни́га видѣ́нїѧ наѹ́ма сы́на є҆лкесе́ева.

Бог ревнивий і Господь мстивий, Господь мстить з гнівом, Господь мстить Своїм ворогам, і Він вигублює Своїх ворогів.

Бг҃ъ ревни́въ и҆ мстѧ́й гд҇ь, мстѧ́й гд҇ь съ ѩ҆́ростїю, гд҇ь мстѧ́й сопоста́тѡмъ свои҄мъ и҆ потреблѧ́ѧй са́мъ врагѝ своѧ҄.

Господь довготерпеливий, і Його сила велика, і Господь безсумнівно не залишить без покарання [1]. Його дорога у вигубленні та в тремтінні, а хмари — порох Його ніг.

Гд҇ь долготерпѣли́въ, и҆ вели́ка крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆чища́ѧй не ѡ҆чи́ститъ гд҇ь: въ сконча́нїи и҆ трѹ́сѣ пѹ́ть є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆́блацы пра́хъ но́гъ є҆гѡ̀:

Він грозить морю і його висушує, і спустошує всі ріки. Малою стала Васанітида і Кармил, і пропало те, що квітне в Лівані.

запреща́ѧй мо́рю и҆ и҆зсѹша́ѧй є҆̀ и҆ всѧ҄ рѣ́ки ѡ҆пѹстоша́ѧй. Ѹ҆ма́лисѧ васані́тїда и҆ карми́лъ, и҆ процвѣта҄ющаѧ лїва́на ѡ҆скѹдѣ́ша:

Гори затремтіли від Нього, і горби зрушилися. І осунулася земля від Його обличчя, всесвіт і всі, що живуть у ньому.

го́ры потрѧсо́шасѧ ѿ негѡ̀, и҆ хо́лми поколеба́шасѧ, и҆ ѹ҆жасе́сѧ землѧ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живѹ́щїи на не́й.

Хто встоїть від обличчя Його гніву? І хто стане проти в гніві Його обурення? Його гнів розтоплює владу, і від нього розсипалися каміння.

Ѿ лица̀ гнѣ́ва є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; и҆ кто̀ сопроти́витсѧ во гнѣ́вѣ ѩ҆́рости є҆гѡ̀; ѩ҆́рость є҆гѡ̀ растаева́етъ вла҄сти, и҆ ка́менїе сотро́шасѧ ѿ негѡ̀.

Господь добрий для тих, що Його з нетерпінням очікують у день скорботи, і пізнає тих, що Його вшановують.

Бл҃гъ гд҇ь терпѧ́щымъ є҆го̀ въ де́нь скорбѣ́нїѧ, и҆ зна́ѧй боѧ́щыѧсѧ є҆гѡ̀:

І в потопі Він зробить кінець ходу тим, що повстають, і Його ворогів переслідуватиме темрява.

и҆ въ пото́пѣ пѹтѝ сконча́нїе сотвори́тъ: востаю́щыѧ и҆ врагѝ є҆гѡ̀ пожене́тъ тма̀.

Що задумуєте на Господа? Він зробить кінець, не відімстить двічі заразом у скорботі.

Что̀ помышлѧ́ете на гд҇а; сконча́нїе са́мъ сотвори́тъ, не ѿмсти́тъ два́жды кѹ́пнѡ въ ско́рби:

Бо аж до їхньої основи будуть висушені, і, як сплетений дуб, пожертий буде він — так, як тростина, повна сухості.

поне́же до ѡ҆снова́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆лѧденѣ́етъ, и҆ а҆́ки блю́щь и҆ ѡ҆плета́ющьсѧ снѣде́нъ бѹ́детъ, и҆ а҆́ки тро́сть сѹхоты̀ полна̀.

Від тебе вийде задум проти Господа, радячи погане проти Нього.

И҆з̾ тебє̀ и҆зы́детъ по́мыслъ на гд҇а ѕлы́й, совѣщава́ѧй сопрѡти́внаѧ.

Так говорить Господь, що має владу над великими водами: І так будуть відставлені, і твій голос більше не почується.

Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: ѡ҆блада́ѧй вода́ми мно́гими, и҆ си́це разстѹ́пѧтсѧ, и҆ слѹ́хъ тво́й не ѹ҆слы́шитсѧ ктомѹ̀:

І тепер розломлю його палицю від тебе, і розірву твої кайдани.

и҆ нн҃ѣ сокрѹшѹ̀ же́злъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀ и҆ ѹ҆́зы твоѧ҄ расто́ргнѹ.

І Господь заповість про тебе, більше не розсіється те, що від твого імені. З дому твого Бога знищу різьблене і лите. Поставлю твою гробницю, бо ти швидкий.

И҆ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ гд҇ь, не разсѣ́етсѧ ѿ и҆́мене твоегѡ̀ ктомѹ̀: ѿ до́мѹ бг҃а твоегѡ̀ потреблю̀ и҆зва҄ѧннаѧ и҆ слїѧ҄ннаѧ положѹ̀ гро́бъ тво́й, ѩ҆́кѡ ско́ри (є҆стѐ).

« 7 глава 2 глава »