Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.

Въ нача́лѣ бѣ̀ сло́во, и҆ сло́во бѣ̀ къ бг҃ѹ {ѹ҆ бг҃а}, и҆ бг҃ъ бѣ̀ сло́во.

Воно на початку було в Бога.

Се́й бѣ̀ и҆сконѝ къ бг҃ѹ {ѹ҆ бг҃а}:

Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало.

всѧ҄ тѣ́мъ бы́ша, и҆ без̾ негѡ̀ ничто́же бы́сть, є҆́же бы́сть.

У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей.

Въ то́мъ живо́тъ бѣ̀, и҆ живо́тъ бѣ̀ свѣ́тъ человѣ́кѡмъ:

І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула.

и҆ свѣ́тъ во тмѣ̀ свѣ́титсѧ, и҆ тма̀ є҆гѡ̀ не ѡ҆б̾ѧ́тъ.

З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван.

Бы́сть человѣ́къ по́сланъ ѿ бг҃а, и҆́мѧ є҆мѹ̀ ї҆ѡа́ннъ:

Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього.

се́й прїи́де во свидѣ́телство, да свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ свѣ́тѣ, да всѝ вѣ́рѹ и҆́мѹтъ є҆мѹ̀ {да всѝ ѹ҆вѣ́рѹютъ чрез̾ него̀}.

Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло.

Не бѣ̀ то́й свѣ́тъ, но да свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ свѣ́тѣ:

То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ.

бѣ̀ свѣ́тъ и҆́стинный, и҆́же просвѣща́етъ всѧ́каго человѣ́ка грѧдѹ́щаго въ мі́ръ:

У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав.

въ мі́рѣ бѣ̀, и҆ мі́ръ тѣ́мъ бы́сть, и҆ мі́ръ є҆го̀ не позна̀:

До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли.

во своѧ҄ прїи́де, и҆ своѝ є҆гѡ̀ не прїѧ́ша.

А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я.

Є҆ли́цы же прїѧ́ша є҆го̀, дадѐ и҆̀мъ ѡ҆́бласть ча́дѡмъ бж҃їимъ бы́ти, вѣ́рѹющымъ во и҆́мѧ є҆гѡ̀,

Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога.

и҆̀же не ѿ кро́вѣ, ни ѿ по́хоти плотскі́ѧ, ни ѿ по́хоти мѹ́жескїѧ, но ѿ бг҃а роди́шасѧ.

І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.

И҆ сло́во пл҃ть бы́сть и҆ всели́сѧ въ ны̀, и҆ ви́дѣхомъ сла́вѹ є҆гѡ̀, сла́вѹ ѩ҆́кѡ є҆диноро́днагѡ ѿ ѻ҆ц҃а̀, и҆спо́лнь блгдти и҆ и҆́стины.

Іван свідчить про Нього і закликає, промовляючи: Він Той, про Кого я говорив, що Він іде за мною, та Він був переді мною, оскільки був раніше від мене!

Ї҆ѡа́ннъ свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ не́мъ и҆ воззва̀ глаго́ла: се́й бѣ̀, є҆го́же рѣ́хъ, и҆́же по мнѣ̀ грѧды́й, предо мно́ю бы́сть, ѩ҆́кѡ пе́рвѣе менє̀ бѣ̀.

Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю,

И҆ ѿ и҆сполне́нїѧ є҆гѡ̀ мы̀ всѝ прїѧ́хомъ и҆ блгдть воз̾ блгдть:

оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа.

ѩ҆́кѡ зако́нъ мѡѷсе́омъ да́нъ бы́сть, блгдть (же) и҆ и҆́стина ї҆и҃съ хр҇то́мъ бы́сть.

Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його.

(За҄ 2.) Бг҃а никто́же ви́дѣ нигдѣ́же: є҆диноро́дный сн҃ъ, сы́й въ ло́нѣ ѻ҆́ч҃и, то́й и҆сповѣ́да.

І це свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левітів, щоб вони запитали його: Хто ти?

И҆ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство ї҆ѡа́нново, є҆гда̀ посла́ша жи́дове ѿ ї҆ер҇ли́ма ї҆ере́євъ и҆ леѵі́тѡвъ, да вопро́сѧтъ є҆го̀: ты̀ кто̀ є҆сѝ;

І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос [1].

И҆ и҆сповѣ́да и҆ не ѿве́ржесѧ: и҆ и҆сповѣ́да, ѩ҆́кѡ нѣ́смь а҆́зъ хр҇то́съ.

І запитали його: То хто ж ти? Ти Ілля? І він відповів: Ні! — Ти пророк? І він відповів: Ні!

И҆ вопроси́ша є҆го̀: что̀ ѹ҆̀бо; и҆лїа́ ли є҆сѝ ты̀; И҆ глаго́ла: нѣ́смь. Про҇ро́къ ли є҆сѝ; И҆ ѿвѣща̀: нѝ.

Вони ж сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб ми дали відповідь тим, які послали нас, що ти сам про себе скажеш?

Рѣ́ша же є҆мѹ̀: кто̀ є҆сѝ; да ѿвѣ́тъ да́мы посла́вшымъ ны̀: что̀ глаго́леши ѡ҆ тебѣ̀ самѣ́мъ;

Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Рівняйте дорогу Господу! — як сказав пророк Ісая.

Речѐ: а҆́зъ гла́съ вопїю́щагѡ въ пѹсты́ни: и҆спра́вите пѹ́ть гд҇ень, ѩ҆́коже речѐ и҆са́їа про҇ро́къ.

Були послані й від фарисеїв [2].

И҆ по́сланнїи бѣ́хѹ ѿ фарїсє́й:

Тож вони запитали його і сказали йому: Чому ти хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк?

и҆ вопроси́ша є҆го̀ и҆ рѣ́ша є҆мѹ̀: что̀ ѹ҆̀бо креща́еши, а҆́ще ты̀ нѣ́си хр҇то́съ, ни и҆лїа̀, ни про҇ро́къ;

Іван у відповідь їм сказав: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте,

Ѿвѣща̀ и҆̀мъ ї҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ: а҆́зъ креща́ю водо́ю: посредѣ́ же ва́съ стои́тъ, є҆гѡ́же вы̀ не вѣ́сте:

Який іде за мною, [але був ще до мене], — я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті!

то́й є҆́сть грѧды́й по мнѣ̀, и҆́же предо мно́ю бы́сть, є҆мѹ́же нѣ́смь а҆́зъ досто́инъ, да ѿрѣшѹ̀ реме́нь сапогѹ̀ є҆гѡ̀.

Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив.

Сїѧ҄ въ виѳава́рѣ бы́ша ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ ї҆ѻрда́на, и҆дѣ́же бѣ̀ ї҆ѡа́ннъ крестѧ̀.

Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!

(За҄ 3.) Во ѹ҆́трїй (же) ви́дѣ ї҆ѡа́ннъ ї҆и҃са грѧдѹ́ща къ себѣ̀ и҆ глаго́ла: сѐ, а҆́гнецъ бж҃їй, взе́млѧй грѣхѝ мі́ра:

Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене.

се́й є҆́сть, ѡ҆ не́мже а҆́зъ рѣ́хъ: по мнѣ̀ грѧде́тъ мѹ́жъ, и҆́же предо мно́ю бы́сть, ѩ҆́кѡ пе́рвѣе менє̀ бѣ̀:

Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві!

и҆ а҆́зъ не вѣ́дехъ є҆гѡ̀: но да ѩ҆ви́тсѧ ї҆и҃леви, сегѡ̀ ра́ди прїидо́хъ а҆́зъ водо́ю крестѧ̀.

І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому.

И҆ свидѣ́телствова ї҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ, ѩ҆́кѡ ви́дѣхъ дх҃а сходѧ́ща ѩ҆́кѡ го́лѹбѧ съ небесѐ, и҆ пребы́сть на не́мъ:

Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, — Він Той, Хто хрестить Духом Святим.

и҆ а҆́зъ не вѣ́дѣхъ є҆гѡ̀: но посла́вый мѧ̀ крести́ти водо́ю, то́й мнѣ̀ речѐ: над̾ него́же ѹ҆́зриши дх҃а сходѧ́ща и҆ пребыва́юща на не́мъ, то́й є҆́сть кр҇тѧ́й дх҃омъ ст҃ы́мъ:

І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син.

и҆ а҆́зъ ви́дѣхъ и҆ свидѣ́телствовахъ, ѩ҆́кѡ се́й є҆́сть сн҃ъ бж҃їй.

Наступного дня Іван знову стояв з двома своїми учнями.

(За҄ 4.) Во ѹ҆́трїй (же) па́ки стоѧ́ше ї҆ѡа́ннъ, и҆ ѿ ѹ҆чени҄къ є҆гѡ̀ два̀.

Побачивши Ісуса, Який ішов, він промовив: Ось Агнець Божий!

И҆ ѹ҆зрѣ́въ ї҆и҃са грѧдѹ́ща, глаго́ла: сѐ, а҆́гнецъ бж҃їй.

І коли він говорив, почули це обидва його учні й пішли за Ісусом.

И҆ слы́шаста є҆го̀ ѻ҆́ба ѹ҆ченика҄ глаго́лющаго, и҆ по ї҆и҃сѣ и҆до́ста.

А Ісус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Що ви шукаєте? Вони ж сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчитель, — де Ти живеш?

Ѡ҆бра́щьсѧ же ї҆и҃съ и҆ ви́дѣвъ ѧ҆̀ по себѣ̀ и҆дѹ҄ща, гл҃а и҆́ма: чесѡ̀ и҆́щета; Ѡ҆́на же рѣ́ста є҆мѹ̀: раввї̀, є҆́же глаго́летсѧ сказа́емо ѹ҆чт҃лю, гдѣ̀ живе́ши;

Він каже їм: Ходіть і подивитеся! Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишилися в Нього того дня. Було це близько десятої години [3].

(И҆) гл҃а и҆́ма: прїиди́та и҆ ви́дита. Прїидо́ста и҆ ви́дѣста, гдѣ̀ живѧ́ше, и҆ ѹ҆ негѡ̀ пребы́ста де́нь то́й. Бѣ́ же ча́съ десѧ́тый.

Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за Ним.

Бѣ́ (же) а҆ндре́й, бра́тъ сі́мѡна петра̀, є҆ди́нъ ѿ ѻ҆бою̀ слы́шавшєю ѿ ї҆ѡа́нна и҆ по не́мъ ше́дшєю.

Він спочатку розшукав свого брата Симона, та й каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос.

Ѡ҆брѣ́те се́й пре́жде бра́та своего̀ сі́мѡна и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: ѡ҆брѣто́хомъ мессі́ю, є҆́же є҆́сть сказа́емо [хр҇то́съ].

І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро [4].

И҆ приведѐ є҆го̀ ко ї҆и҃сови. Воззрѣ́въ же на́нь ї҆и҃съ речѐ: ты̀ є҆сѝ сі́мѡнъ сы́нъ ї҆ѡ́нинъ: ты̀ нарече́шисѧ ки́фа, є҆́же сказа́етсѧ [пе́тръ].

Наступного дня забажав Він піти в Галилею; знайшов там Ісус Филипа, та й каже йому: Іди за Мною!

(За҄ 5.) Во ѹ҆́трїй (же) восхотѣ̀ и҆зы́ти въ галїле́ю: и҆ ѡ҆брѣ́те фїлі́ппа и҆ гл҃а є҆мѹ̀: грѧдѝ по мнѣ̀.

Филип же був з Витсаїди, з міста Андрія і Петра.

Бѣ́ (же) фїлі́ппъ ѿ виѳсаі́ды, ѿ гра́да а҆ндре́ова и҆ петро́ва.

Филип знаходить Натанаїла, та й каже йому: Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосифа!

Ѡ҆брѣ́те фїлі́ппъ наѳана́ила и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: є҆го́же писа̀ мѡѷсе́й въ зако́нѣ и҆ про҇ро́цы, ѡ҆брѣто́хомъ ї҆и҃са сн҃а ї҆ѡ́сифова, и҆̀же ѿ назаре́та.

А Натанаїл сказав йому: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Филип: Іди — і подивися.

И҆ глаго́ла є҆мѹ̀ наѳана́илъ: ѿ назаре́та мо́жетъ ли что̀ добро̀ бы́ти; Глаго́ла є҆мѹ̀ фїлі́ппъ: прїидѝ и҆ ви́ждь.

Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає підступу!

Ви́дѣ (же) ї҆и҃съ наѳана́ила грѧдѹ́ща къ себѣ̀ и҆ гл҃а ѡ҆ не́мъ: сѐ, вои́стиннѹ ї҆и҃лтѧнинъ, въ не́мже льстѝ нѣ́сть.

Каже Йому Натанаїл: Звідки мене знаєш? А Ісус у відповідь йому сказав: Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею.

Глаго́ла є҆мѹ̀ наѳана́илъ: ка́кѡ мѧ̀ зна́еши; Ѿвѣща̀ ї҆и҃съ и҆ речѐ є҆мѹ̀: пре́жде да́же не возгласѝ тебѐ фїлі́ппъ, сѹ́ща тѧ̀ под̾ смоко́вницею ви́дѣхъ тѧ̀.

Відповів Натанаїл [і сказав] Йому: Равві, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлю!

Ѿвѣща̀ наѳана́илъ и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: раввї̀, ты̀ є҆сѝ сн҃ъ бж҃їй, ты̀ є҆сѝ цр҃ь ї҆и҃левъ.

Ісус у відповідь сказав йому: Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш!

Ѿвѣща̀ ї҆и҃съ и҆ речѐ є҆мѹ̀: занѐ рѣ́хъ тѝ, ѩ҆́кѡ ви́дѣхъ тѧ̀ под̾ смоко́вницею, вѣ́рѹеши: бѡ́лша си́хъ ѹ҆́зриши.

І Він сказав йому: Знову й знову запевняю [5] вас: [відтепер] побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!

И҆ гл҃а є҆мѹ̀: а҆ми́нь, а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ѿсе́лѣ ѹ҆́зрите не́бо ѿве́рсто и҆ а҆́гг҃лы бж҃їѧ восходѧ́щыѧ и҆ низходѧ́щыѧ над̾ сн҃а чл҃вѣ́ческаго.

« 24 глава 2 глава »