2 Івана 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Івана
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Старець — вибраній пані та її дітям, яких я насправді люблю, і не тільки я, а й усі, хто пізнав істину,

Ста́рецъ и҆збра́ннѣй госпожѣ̀ и҆ ча́дѡмъ є҆ѧ̀, и҆̀хже а҆́зъ люблю̀ вои́стиннѹ, и҆ не а҆́зъ то́чїю, но и҆ всѝ разѹмѣ́вшїи и҆́стинѹ,

через правду, що перебуває у вас і буде з нами повік!

за и҆́стинѹ пребыва́ющѹю въ на́съ, и҆ съ на́ми бѹ́детъ во вѣ́ки:

Нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця і [Господа] Ісуса Христа, Сина Отця, — в істині та в любові!

да бѹ́детъ съ ва́ми блгдть, мл҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀, и҆ ѿ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀, сн҃а ѻ҆́ч҃а, во и҆́стинѣ и҆ любвѝ.

Я дуже зрадів, що знайшов між твоїми дітьми таких, які ходять в істині, згідно із заповіддю, яку ми одержали від Отця.

Возра́довахсѧ ѕѣлѡ̀, ѩ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ ѿ ча҄дъ твои́хъ ходѧ́щихъ во и҆́стинѣ, ѩ҆́коже за́повѣдь прїѧ́хомъ ѿ ѻ҆ц҃а̀.

І тепер прошу тебе, пані, — не так, наче нову заповідь пишу тобі, але ту, яку ми мали від початку: щоб ми любили одне одного.

И҆ нн҃ѣ молю́ тѧ, госпожѐ, не ѩ҆́кѡ за́повѣдь пишѹ̀ тебѣ̀ но́вѹ, но ю҆́же и҆́мамы и҆спе́рва, да лю́бимъ дрѹ́гъ дрѹ́га.

А любов ця: аби ми жили за Його заповідями! Це заповідь, про яку чули ви від початку, — щоб у ній ви перебували.

И҆ сїѧ̀ є҆́сть любы̀, да хо́димъ по за́повѣдемъ є҆гѡ̀. Сїѧ̀ є҆́сть за́повѣдь, ѩ҆́коже слы́шасте и҆спе́рва, да въ не́й хо́дите:

Адже багато ошуканців увійшло у світ, які не визнають, що Ісус Христос прийшов у тілі; такий є обманщик і антихрист.

занѐ мно́зи лестцы̀ внидо́ша въ мі́ръ, не и҆сповѣ́дающе ї҆и҃са хр҇та̀ прише́дша во пл҃ти, се́й є҆́сть льсте́цъ и҆ а҆нті́хрїстъ.

Стережіться, щоб ви не втратили того, над чим ми працювали, але щоб отримали повну нагороду.

Блюди́те себѐ, да не погѹбитѐ ѩ҆́же дѣ́ласте дѡ́браѧ, но да мздѹ̀ соверше́ннѹ воспрїи́мете.

Кожний, хто чинить переступ і не залишається у вченні Христа, Бога не має. Хто перебуває у вченні, той має і Отця, і Сина.

Всѧ́къ престѹпа́ѧй и҆ не пребыва́ѧй во ѹ҆ч҃нїи хр҇то́вѣ бг҃а не и҆́мать: пребыва́ѧй же во ѹ҆че́нїи хр҇то́вѣ, се́й и҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆ сн҃а и҆́мать.

Коли хто приходить до вас, але не приносить цього вчення, не приймайте його в дім і не вітайте його.

А҆́ще кто̀ прихо́дитъ къ ва́мъ, и҆ сегѡ̀ ѹ҆ч҃нїѧ не прино́ситъ, не прїе́млите є҆го̀ въ до́мъ, и҆ ра́доватисѧ є҆мѹ̀ не глаго́лите:

Адже хто його вітає, той стає співучасником його злих учинків.

глаго́лѧй бо є҆мѹ̀ ра́доватисѧ, соѡбща́етсѧ дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀ ѕлы҄мъ.

Багато чого мав я вам написати, та не забажав чорнилом на папері. Але сподіваюся бути у вас і говорити з уст в уста, щоб наша радість була повною.

Мнѡ́га и҆мѣ́хъ писа́ти ва́мъ, и҆ не восхотѣ́хъ хартїе́ю и҆ черни́ломъ, но надѣ́юсѧ прїитѝ къ ва́мъ и҆ ѹ҆сты̀ ко ѹ҆стѡ́мъ глаго́лати, да ра́дость ва́ша бѹ́детъ и҆спо́лнена.

Вітають тебе діти твоєї вибраної сестри. [Амінь].

Цѣлѹ́ютъ тѧ̀ ча҄да сестры̀ твоеѧ̀ и҆збра́нныѧ. А҆ми́нь.

« 5 глава 1 глава »