Об’явлення 1 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

 
 

Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоби показати Своїм рабам те, що має незабаром статися. І Він показав, пославши через Свого ангела Своєму рабові Іванові,
 
А҆пока́лѷѱїсъ {ѿкрове́нїе} ї҆и҃са хр҇та̀, є҆го́же {є҆́же} дадѐ є҆мѹ̀ бг҃ъ, показа́ти рабѡ́мъ свои́мъ, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти вско́рѣ. И҆ сказа̀, посла́въ чрез̾ а҆́гг҃ла своего̀ рабѹ̀ своемѹ̀ ї҆ѡа́ннѹ,

який засвідчив про Боже Слово і про свідчення Ісуса Христа — усе, що побачив.
 
и҆́же свидѣ́телствова сло́во бж҃їе и҆ свидѣ́телство ї҆и҃съ хр҇то́во, и҆ є҆ли҄ка ви́дѣ.

Блаженний той, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та дотримується написаного в ньому, адже час близький!
 
Бл҃же́нъ чты́й, и҆ слы́шащїи словеса̀ про҇ро́чествїѧ, и҆ соблюда́ющїи пи҄санаѧ въ не́мъ: вре́мѧ бо бли́з̾.

Іван — до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, і Хто був, і Хто приходить, та від семи духів, які перед Його престолом,
 
Ї҆ѡа́ннъ седми́мъ цр҃квамъ, ѩ҆̀же сѹ́ть во а҆сі́и: блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ сѹ́щагѡ, и҆ и҆́же бѣ̀, и҆ грѧдѹ́щагѡ, и҆ ѿ седмѝ дѹхѡ́въ, и҆̀же пред̾ пр҇то́ломъ є҆гѡ̀ сѹ́ть,

і від Ісуса Христа, Який є вірний Свідок, Первородний з мертвих, Владика земних царів. Йому, Котрий любить нас і омив нас від наших гріхів Своєю кров’ю,
 
и҆ ѿ ї҆и҃са хр҇та̀, и҆́же є҆́сть свидѣ́тель вѣ́рный, пе́рвенецъ и҆з̾ ме́ртвыхъ и҆ кн҃зь царе́й земны́хъ: лю́бѧщѹ ны̀ и҆ ѡ҆мы́вшѹ на́съ ѿ грѣ҄хъ на́шихъ кро́вїю свое́ю,

Котрий зробив нас [царями і] священиками Богові й Своєму Отцеві, — Йому слава і влада навіки-віків! Амінь [1].
 
и҆ сотвори́лъ є҆́сть на́съ цари҄ и҆ ї҆ерє́и бг҃ѹ и҆ ѻ҆ц҃ѹ̀ своемѹ̀, томѹ̀ сла́ва и҆ держа́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

Ось Він іде з хмарами! І побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов; і голоситимуть за Ним усі племена землі. Так, амінь!
 
Сѐ, грѧде́тъ со ѡ҆́блаки, и҆ ѹ҆́зритъ є҆го̀ всѧ́ко ѻ҆́ко и҆ и҆̀же є҆го̀ прободо́ша, и҆ пла́чь сотворѧ́тъ ѡ҆ не́мъ всѧ҄ колѣ́на земна҄ѧ. Є҆́й, а҆ми́нь.

Я є Альфа й Омега [2] , [початок і кінець], — каже Господь Бог, — Хто є, і Хто був, і Хто приходить, — Вседержитель!
 
А҆́зъ є҆́смь а҆́лфа и҆ ѡ҆ме́га, нача́токъ и҆ коне́цъ, гл҃етъ гд҇ь, сы́й, и҆ и҆́же бѣ̀, и҆ грѧды́й, вседержи́тель.

Я, Іван, ваш брат і спільник у скорботі, у царюванні та в терпінні Ісуса [Христа], був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса [Христа].
 
А҆́зъ ї҆ѡа́ннъ, и҆́же и҆ бра́тъ ва́шъ и҆ ѻ҆́бщникъ въ печа́ли и҆ во цр҇твїи и҆ въ терпѣ́нїи ї҆и҃съ хр҇то́вѣ, бы́хъ во ѻ҆́стровѣ нарица́емѣмъ па́тмосъ за сло́во бж҃їе и҆ за свидѣ́телство ї҆и҃съ хр҇то́во.

Я був у дусі Господнього дня і почув за собою гучний, наче сурми, голос,
 
Бы́хъ въ дѹ́сѣ въ де́нь недѣ́лный, и҆ слы́шахъ за собо́ю гла́съ ве́лїй ѩ҆́кѡ трѹбы̀ глаго́лющїѧ: а҆́зъ є҆́смь а҆́лфа и҆ ѡ҆ме́га, пе́рвый и҆ послѣ́днїй:

який промовляв: [Я є Альфа й Омега, перший і останній; і] те, що бачиш, запиши в книгу і пошли до семи Церков: у Ефес, у Смирну, у Пергам, у Тиятири, у Сарди, у Філадельфію і в Лаодикію.
 
и҆: ѩ҆̀же ви́диши, напишѝ въ кни́гѹ, и҆ послѝ цр҃квамъ, ѩ҆̀же сѹ́ть во а҆сі́и: во є҆фе́съ и҆ въ смѵ́рнѹ, въ перга́мъ и҆ въ ѳѷаті́ръ, и҆ въ сарді́съ и҆ въ фїладелфі́ю и҆ въ лаодїкі́ю.

І я оглянувся, щоби подивитися, чий це голос говорив зі мною, і, обернувшись, я побачив сім золотих світильників,
 
И҆ ѡ҆брати́хсѧ ви́дѣти гла́съ, и҆́же гл҃аше со мно́ю: и҆ ѡ҆брати́всѧ ви́дѣхъ се́дмь свѣти́лникъ златы́хъ,

а серед світильників — подібного до Сина Людського, одягненого в довгий одяг і оперезаного по грудях золотим поясом.
 
и҆ посредѣ̀ седмѝ свѣти́лникѡвъ подо́бна сн҃ѹ чл҃вѣ́чѹ, ѡ҆блече́на въ поди́ръ и҆ препоѧ́сана при сосцѹ҄ по́ѧсомъ златы́мъ:

Голова ж Його і волосся — білі, немов біла вовна, мов сніг, а Його очі — як полум’я вогню,
 
глава́ же є҆гѡ̀ и҆ вла́си бѣлы҄ а҆́ки ѩ҆рі́на бѣ́лаѧ, ѩ҆́коже снѣ́гъ: и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ ѩ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненъ:

а Його ноги подібні до блискучої бронзи, наче в печі розпеченої, а Його голос — наче шум великої води.
 
и҆ но́зѣ є҆гѡ̀ подо́бнѣ халколїва́нѹ, ѩ҆́коже въ пещѝ разжже́ннѣ: и҆ гла́съ є҆гѡ̀ ѩ҆́кѡ гла́съ во́дъ мнѡ́гъ:

У Своїй правій руці Він тримав сім зірок, і з Його уст виходив двосічний гострий меч, а обличчя Його — мов сонце, що сяє у своїй силі.
 
и҆ держѧ̀ въ рѹцѣ̀ свое́й деснѣ́й се́дмь ѕвѣ́здъ: и҆ и҆з̾ ѹ҆́стъ є҆гѡ̀ ме́чь ѻ҆бою́дѹ ѻ҆́стръ и҆з̾ѡстре́нъ и҆сходѧ́й: и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ѩ҆́коже со́лнце сїѧ́етъ въ си́лѣ свое́й.

І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав Свою правицю на мене, та й промовив: Не бійся! Я — Перший і Останній,
 
И҆ є҆гда̀ ви́дѣхъ є҆го̀, падо́хъ къ нога́ма є҆гѡ̀ ѩ҆́кѡ ме́ртвъ. И҆ положѝ десни́цѹ свою̀ на мнѣ̀, гл҃ѧ мѝ: не бо́йсѧ: а҆́зъ є҆́смь пе́рвый и҆ послѣ́днїй

і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду.
 
и҆ живы́й: и҆ бы́хъ ме́ртвъ, и҆ сѐ, жи́въ є҆́смь во вѣ́ки вѣкѡ́въ, а҆ми́нь: и҆ и҆́мамъ ключи҄ а҆́да и҆ сме́рти.

Отже, напиши, що ти побачив: і те, що є, і те, що має статися після цього.
 
Напишѝ ѹ҆̀бо, ѩ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ ѩ҆̀же сѹ́ть, и҆ и҆̀мже подоба́етъ бы́ти по се́мъ.

Таємниця семи зірок, які ти бачив у Моїй правиці, та семи золотих світильників така: сім зірок — це ангели семи Церков, а сім світильників, [які ти бачив], — це сім Церков.
 
Та́инство седмѝ ѕвѣ́здъ, ѩ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ на десни́цѣ мое́й, и҆ се́дмь свѣти҄лникъ златы́хъ: се́дмь ѕвѣ́здъ а҆́гг҃ли седмѝ цр҃кве́й сѹ́ть: и҆ се́дмь свѣти́лникѡвъ, ѩ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, се́дмь цр҃кве́й сѹ́ть.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.