Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Українська Біблія. Турконяк → Библейской Лиги ERV

Господнє слово, яке було до Йоіла, сина Ватуїла.

Господь обратился к Иоилю, сыну Вафуила, с такими словами:

Послухайте це, старці, і сприйміть усі, що живете на землі. Чи сталося таке у ваші дні, чи в дні ваших батьків?

«Вожди, слушайте и внимайте этим словам! Слушайте Меня, все люди, живущие на этой земле! Случалось ли что-либо подобное раньше при вашей жизни или при жизни ваших предков? Нет, прежде такого не случалось!

Про це ви розповісте вашим дітям, і ваші діти — їхнім дітям, а їхні діти — наступному поколінню.

Расскажите всё своим детям, и пусть ваши дети расскажут об этом своим детям, а те поведают обо всём следующему поколению.

Те, що залишилося від гусениці, пожерла сарана, те, що залишилося від сарани, пожерла личинка сарани, і те, що залишилося по личинці сарани, пожерла іржа.

То, что не съели гусеницы, съела саранча, а то, что оставила саранча, доели черви и жуки!

Тож витверезіться, сп’янілі, від свого вина і заплачте! Заридайте, усі, що п’єте вино до оп’яніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість!

Пробудитесь, пьяницы, и громко плачьте! Рыдайте все, кто пьёт вино, потому что нет больше вашего сладкого вина, вам вновь не испробовать его.

Адже сильний і незліченний народ пішов на Мою землю, його зуби — зуби лева, і його кутні зуби, як у левеняти.

Бесчисленная стая саранчи словно огромное войско напала на Мою землю. Их зубы так же остры, как львиные клыки.

Віддам Мій виноградник на знищення і Мої смоківниці на розбиття. Він справді дослідив [1] його і повалив, вибілив його галузки.

Они опустошили Мои виноградники и погубили фиговые деревья! Саранча полностью объела кору с деревьев, так что обнажилась белая сердцевина ветвей.

Заплач до Мене більше від невістки, підперезаної мішковиною за свого чоловіка-молодця!

Плачьте словно молодая невеста, потерявшая жениха.

Забрано жертву і жертву виливання з Господнього дому. Плачте, священики, що служите жертовникові,

Священники! Служители Господние, плачьте и печальтесь, потому что не будет больше ни хлеба для жертвоприношения, ни вина на жертвенниках в храме Господнем.

бо рівнини потерпіли. Нехай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.

Поля уничтожены. Даже земля горюет, потому что истреблены посевы, высохло молодое вино и не стало больше оливкового масла.

Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропав урожай з поля.

Печальтесь, земледельцы! Рыдайте, виноградари! Оплакивайте пшеницу и ячмень, потому что погиб урожай на полях.

Виноградник висох, і смоківниці змаліли. Гранатові яблука, пальми, яблуня і всі дерева поля засохли, бо людські сини засоромили радість.

Виноградные лозы высохли, и фиговые деревья умирают. Засохли в саду гранатовые деревья, яблони и пальмы. Нет больше счастья у людей.

Підв’яжіться і плачте, священики, плачте, ви, що служите жертовникові! Увійдіть, засніть, одягнені в мішковину, — ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і жертву виливання.

Священники, наденьте власяницы и громко плачьте. Плачьте громко, служители алтаря. Вы будете спать во власяницах, вы, кто служит моему Богу, потому что не стало в Божьем храме хлебного и винного приношения.

Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть усіх старійшин, що живуть на землі, до дому вашого Бога і заголосіть ревно до Господа:

Назначьте людям пост, соберите их вместе на особое собрание. Созовите старейшин и всех жителей страны в храм Господа, вашего Бога, и молитесь Ему.

Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо Господній день близько і прийде, як нещастя з нещасть!

Горюйте! Близок День Господний; в этот день придёт наказание от Всемогущего Бога.

Перед вашими очима знищена їжа, веселість і радість від дому вашого Бога.

Не стало больше еды у нас, и веселье ушло из храма Бога нашего.

Скочили телиці біля своїх ясел, знищені скарби, розбиті чавила, бо зерно висохло.

Мы посеяли зерно, но оно высохло под землёй. Все наши саженцы засохли и погибли, опустели житницы и разрушены закрома.

Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.

Скот голоден и стонет. Уныло бродят стада в поиске пастбищ, и даже стада овец погибают.

До Тебе, Господи, закличу, бо вогонь знищив гарні місця пустелі, і полум’я спалило всі дерева поля.

Господи, я о помощи к Тебе взываю! Огонь превратил наши зелёные поля в пустыню, и пламя все деревья выжгло.

І худоба рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод, і вогонь пожер гарні околиці пустелі.

Диким животным тоже нужна Твоя помощь. Пересохли ручьи, а огонь выжег наши пастбища, превратив их в пустыню».

« 14 глава 2 глава »