Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

Господнє слово, яке було до Йоіла, сина Ватуїла.

Слово Господа, которое было к Иоилю, сыну Вафуила:

Послухайте це, старці, і сприйміть усі, що живете на землі. Чи сталося таке у ваші дні, чи в дні ваших батьків?

«Слушайте это, старцы, и внимайте, все жители земли этой! Бывало ли такое в дни ваши или в дни отцов ваших?

Про це ви розповісте вашим дітям, і ваші діти — їхнім дітям, а їхні діти — наступному поколінню.

Передайте об этом детям вашим, а дети ваши пусть скажут своим детям, а их дети — следующему роду:

Те, що залишилося від гусениці, пожерла сарана, те, що залишилося від сарани, пожерла личинка сарани, і те, що залишилося по личинці сарани, пожерла іржа.

оставшееся от гусеницы ела саранча, оставшееся от саранчи ели черви, а оставшееся от червей доели жуки.

Тож витверезіться, сп’янілі, від свого вина і заплачте! Заридайте, усі, що п’єте вино до оп’яніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість!

Пробудитесь, пьяницы, и плачьте и рыдайте все, пьющие вино, о виноградном соке, ибо он отнят от уст ваших!

Адже сильний і незліченний народ пішов на Мою землю, його зуби — зуби лева, і його кутні зуби, як у левеняти.

Ибо пришел на землю Мою народ сильный и бесчисленный; зубы у него — зубы львиные, и челюсти у него — как у львицы.

Віддам Мій виноградник на знищення і Мої смоківниці на розбиття. Він справді дослідив [1] його і повалив, вибілив його галузки.

Опустошил он виноградную лозу Мою и смоковницу Мою обломал, ободрал ее догола и бросил; сделались белыми ветви ее».

Заплач до Мене більше від невістки, підперезаної мішковиною за свого чоловіка-молодця!

Рыдай, как молодая жена, препоясавшись вретищем, о муже юности своей!

Забрано жертву і жертву виливання з Господнього дому. Плачте, священики, що служите жертовникові,

Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Господнем; плачут священники, служители Господни.

бо рівнини потерпіли. Нехай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.

Опустошено поле, сетует земля; ибо истреблен хлеб, высох виноградный сок, завяла маслина.

Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропав урожай з поля.

Краснейте от стыда, земледельцы, рыдайте, виноградари, о пшенице и ячмене, потому что погибла жатва в поле,

Виноградник висох, і смоківниці змаліли. Гранатові яблука, пальми, яблуня і всі дерева поля засохли, бо людські сини засоромили радість.

засохла виноградная лоза и смоковница завяла; гранатовое дерево, пальма и яблоня — все деревья в поле посохли; потому и веселье у сынов человеческих исчезло.

Підв’яжіться і плачте, священики, плачте, ви, що служите жертовникові! Увійдіть, засніть, одягнені в мішковину, — ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і жертву виливання.

Препояшьтесь вретищем и плачьте, священники! Рыдайте, служители алтаря! Войдите, ночуйте во вретищах, служители Бога моего! Ибо не стало в доме Бога вашего хлебного приношения и возлияния.

Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть усіх старійшин, що живуть на землі, до дому вашого Бога і заголосіть ревно до Господа:

Назначьте пост, объявите торжественное собрание, созовите старцев и всех жителей страны этой в дом Господа, Бога вашего, и взывайте к Господу.

Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо Господній день близько і прийде, як нещастя з нещасть!

О, какой день! Ибо день Господень близок, как опустошение от Всемогущего придет он.

Перед вашими очима знищена їжа, веселість і радість від дому вашого Бога.

Не пред нашими ли глазами отнимается пища, от дома Бога нашего — веселье и радость?

Скочили телиці біля своїх ясел, знищені скарби, розбиті чавила, бо зерно висохло.

Истлели зерна под глыбами своими, опустели житницы, разрушены кладовые, ибо не стало хлеба.

Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.

Как стонет скот! Уныло ходят стада волов, ибо нет для них пажити; томятся и стада овец.

До Тебе, Господи, закличу, бо вогонь знищив гарні місця пустелі, і полум’я спалило всі дерева поля.

К Тебе, Господи, взываю! Ибо огонь пожрал злачные пастбища пустыни и пламя попалило все деревья в поле.

І худоба рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод, і вогонь пожер гарні околиці пустелі.

Даже и животные на поле взывают к Тебе, потому что иссохли потоки вод и огонь истребил пастбища пустыни.

« 14 глава 2 глава »