2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

Павел, волею Божиею апостол Иисуса Христа, и Тимофей, брат, — церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми по всей Ахаии:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

утешающий нас во всякой скорби нашей, чтобы и мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих!

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

Ибо по мере, как умножаются в нас страдания Христовы, умножается Христом и утешение наше.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

Скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения, которое совершается перенесением тех же страданий, какие и мы терпим.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

И надежда наша о вас тверда. Утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения и спасения, зная, что вы участвуете как в страданиях наших, так и в утешении.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Ибо мы не хотим оставить вас, братья, в неведении о скорби нашей, бывшей с нами в Асии, потому что мы отягчены были чрезмерно и сверх силы, так что не надеялись остаться в живых.

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Но сами в себе имели приговор к смерти, для того чтобы надеяться не на самих себя, но на Бога, воскрешающего мертвых,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

Который избавил нас от столь близкой смерти и избавляет и на Которого надеемся, что и еще избавит

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

при содействии и вашей молитвы за нас, дабы за дарованное нам, по ходатайству многих, многие возблагодарили за нас.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

Ибо похвала наша эта есть свидетельство совести нашей, что мы в простоте и богоугодной искренности, не по плотской мудрости, но по благодати Божией, жили в мире, особенно же у вас.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

И мы пишем вам не иное, как то, что вы читаете или разумеете и что, как надеюсь, до конца уразумеете,

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

так как вы отчасти и уразумели уже, что мы будем вашей похвалой, равно и вы — нашей, в день Господа нашего Иисуса Христа.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

И в этой уверенности я намеревался прийти к вам раньше, чтобы вы вторично получили благодать,

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

и через вас пройти в Македонию, из Македонии же опять прийти к вам; а вы проводили бы меня в Иудею.

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Имея такое намерение, легкомысленно ли я поступил? Или то, что я предпринимаю, по плоти предпринимаю, так что у меня то «да» — «да», то «нет» — «нет»?

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Верен Бог, что слово наше к вам не было то «да», то «нет».

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

Ибо Сын Божий, Иисус Христос, проповеданный у вас нами: мной, и Силуаном, и Тимофеем, — не был «да» и «нет», но в Нем было «да»,

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

ибо все обетования Божии в Нем — «да» и в Нем — «аминь», — во славу Божию, через нас.

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

Утверждающий же нас с вами во Христе и помазавший нас — Бог,

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Бога призываю в свидетели на душу мою, что, щадя вас, я до сих пор не приходил в Коринф;

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

не потому будто мы берем власть над верой вашей, но мы содействуем радости вашей, ибо верой вы тверды.

« 16 глава 2 глава »