1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.

Был один человек из Рамафаим-Цофима, с горы Ефремовой, имя ему Елкана, сын Иерохама, сына Илия, сына Тоху, сына Цуфа, — ефрафянин;

У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.

у него было две жены: имя одной Анна, а имя другой Феннана; у Феннаны были дети, у Анны же не было детей.

І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.

И ходил этот человек из города своего в положенные дни поклоняться и приносить жертву Господу Саваофу в Силом; там были Илий и два сына его, Офни и Финеес, священниками Господа.

Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.

В тот день, когда Елкана приносил жертву, давал Феннане, жене своей, и всем сыновьям ее и дочерям ее части.

Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.

Анне же давал часть особую, ибо любил Анну, хотя Господь заключил чрево ее.

Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.

Соперница ее сильно огорчала ее, побуждая ее к ропоту на то, что Господь заключил чрево ее.

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

Так бывало каждый год, когда ходила она в дом Господень; та огорчала ее, а эта плакала и не ела.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?

И сказал ей Елкана, муж ее: «Анна! Что ты плачешь, и почему не ешь, и отчего скорбит сердце твое? Не лучше ли я для тебя десяти сыновей?»

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.

И встала Анна после того, как они ели и пили в Силоме. Илий же, священник, сидел тогда на седалище у входа в храм Господень.

Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].

И была она в скорби души, и молилась Господу, и горько плакала,

І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.

и дала обет, говоря: «Господи Саваоф! Если Ты призришь на скорбь рабы Твоей, и вспомнишь обо мне, и не забудешь рабы Твоей, и дашь рабе Твоей дитя мужского пола, то я отдам его Господу на все дни жизни его, и бритва не коснется головы его».

І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,

Между тем как она долго молилась пред Господом, Илий смотрел на уста ее;

— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.

и как Анна говорила в сердце своем, а уста ее только двигались и не было слышно голоса ее, то Илий счел ее пьяной.

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!

И сказал ей Илий: «Доколе ты будешь пьяной? Вытрезвись от вина твоего».

Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.

И отвечала Анна и сказала: «Нет, господин мой; я — женщина, скорбящая духом, вина и сикера я не пила, но изливаю душу мою пред Господом;

Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.

не считай рабы твоей негодной женщиной, ибо от великой печали моей и от скорби моей я говорила доселе».

А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.

И отвечал Илий и сказал: «Иди с миром, и Бог Израилев исполнит прошение твое, чего ты просила у Него».

А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.

Она же сказала: «Да найдет раба твоя милость в очах твоих!» И пошла она в путь свой, и ела, и лицо ее не было уже печально, как прежде.

І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,

И встали они поутру, и поклонились пред Господом, и возвратились, и пришли в дом свой в Раму. И познал Елкана Анну, жену свою, и вспомнил о ней Господь.

і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.

Через несколько времени зачала Анна, и родила сына, и дала ему имя Самуил, «ибо, — говорила она, — у Господа я испросила его».

І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.

И пошел муж ее Елкана и все семейство его в Силом совершить годичную жертву Господу и обеты свои.

Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.

Анна же не пошла, сказав мужу своему: «Когда младенец отнят будет от груди и подрастет, тогда я отведу его, и он явится пред Господом и останется там навсегда».

І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.

И сказал ей Елкана, муж ее: «Делай, что тебе угодно; оставайся, доколе не вскормишь его грудью; только да утвердит Господь слово, вышедшее из уст твоих». И осталась жена его, и кормила грудью сына своего, доколе не вскормила.

А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.

Когда же вскормила его, пошла с ним в Силом, взяв трех тельцов и хлебы, и одну ефу муки, и мех вина, и пришла в дом Господа в Силом; отрок же был еще дитя.

Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі

И закололи тельца; и привела отрока Анна к Илию,

і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,

и сказала: «О господин мой! Да живет душа твоя, господин мой! Я — та самая женщина, которая здесь при тебе стояла и молилась Господу;

молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.

об этом дитяти молилась я, и исполнил мне Господь прошение мое, чего я просила у Него;

Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.

и я отдаю его Господу на все дни жизни его служить Господу». И поклонилась там Господу.

« 4 глава 2 глава »